Енергетична стійкість України в умовах повномасштабної війни стала черговою темою спеціального проєкту «Геополітичні діалоги з Валерієм Чалим», до участі в якому було запрошено директора енергетичних й інфраструктурних програм Центру Разумкова Володимира Омельченка.
Голова правління Українського кризового медіа-центру, Надзвичайний та Повноважний Посол Валерій Чалий відразу окреслив перехід проєкту у нову стадію. Віднині розмови про геополітику вестимуться не лише з дипломатами, а й з фаховими експертами з тих питань, які стали дуже важливими в плані великого перерозподілу світу. І одне з цих питань – енергетичне.
«Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що тема енергетики, постачання енергоресурсів, їх використання в період війни стала однією з ключових в інформаційному середовищі, – сказав він. – Для України вона має абсолютно конкретне значення в умовах широкомасштабної війни».
Найважча зима?
Як оцінювати медійні заголовки про те, що цього разу енергетичній системі України кинуто найбільший виклик? Володимир Омельченко радить не панікувати. Він нагадав, що в минулому році багато хто казав те ж саме, але він таких експертних оцінок не давав, тому що притримується науково-аналітичного підходу.
«Що має нас захистити? Ми маємо 9 атомних блоків. Всі вони зараз вийшли з ремонту і працюють успішно, і це створює деяку стабільність в енергосистемі. Крім того, в нас є децентралізована генерація. Якщо брати газову і вітрову енергетику і додати можливість імпорту електричної енергії, то з цим ми входимо в зиму», – пояснив він.
Без сумніву є проблемні питання, і в першу чергу вони пов’язані з тим, що Росія масово обстрілює газовий добуток. В Україні вже було 7 потужних таких обстрілів, і втрати від продуктивності газового добутку десь складають від 30 до 50%. Ці втрати потрібно компенсувати відповідним імпортом. Технічно це можливо. Україна має 4 коридори, по яким йде газ. Питання лише в грошах для додаткової закупівлі від 2 до 4 мільярдів кубометрів.
Ще одна проблема полягає в тому, що рашисти обстрілюють ті компанії, які виробляють теплову енергію. Тим самим вони хочуть, щоб в нас не було не тільки енергоносіїв, але і виробництва потужності. На думку Володимира Омельченка, ціль таких ударів – створення поганого психологічного фону, і тому закликає не піддаватись російській пропаганді.
Що з управлінням?
Говорячи про стійкість енергосистеми, Валерій Чалий торкнувся управлінських питань, і в цьому контексті згадав, як свого часу Центр Разумкова брав участь в розробці Стратегії енергетичної безпеки, в якій йшлося про шляхи постачання енергоресурсів, диверсифікацію, виробництво енергоресурсів, енергетичний баланс енергетичний, систему управління.
Володимир Омельченко назвав її ефективною, яка дійсно дозволяла б Україні повністю стати незалежною з точки зору енергозабезпечення. Однак, її свідомо перебила нова стратегія. При цьому дивує те, що цей документ носить гриф секретності.
«Ми хочемо поговорити про систему управління енергетичним сектором, а не можемо його чітко обговорити, тому що не бачимо базового документу. А якщо ми не можемо її бачити, як ми проконтролюємо чиновника?», – спитав Валерій Чалий.
«Мабуть, тому вони і зробили її таємною, щоб неможливо було її критикувати. Там є багато таких речей. Наприклад, будівництво 21 атомного блоку. Це взагалі якась фантастика. В Америці за останні 40 років збудовано лише один чи два блоки, а ми хочемо за 10 – 15 років збудувати 21», – відповів директор енергетичних й інфраструктурних програм Центру Разумкова.
За його словами, має бути визначена відповідальність за енергетичну безпеку в країні і захист інфраструктури.
«Після Ставки це все ж-таки повинно бути міністерство енергетики персонально обов’язково з міністром енергетики. Має бути персональна відповідальність. І що важливо, має бути якась група експертів, які би працювали над питанням енергозабезпечення країни», – наголосив Володимир Омельченко.
Голова правління УКМЦ підкреслив значення ефективної комунікації.
«Треба дуже серйозно міняти комунікаційну стратегію. Це наш спільний заклик. Навіть в умовах війни ця сфера не має бути закрита», – зазначив Валерій Чалий.
Зовнішній фактор
В центрі уваги експертів опинились дві теми – транзит російської нафти територією України та очікування від санкційного тиску на Росію.
Володимир Омельченко відмітив, що Угорщина та Словаччина можуть отримувати нафту і від інших постачальників. Крім того, Україна може сама запропонувати цим країнам використовувати нафтопровід Одеса-Броди. Свій варіант пропонує і Хорватія, однак Орбан і Фіцо цього не хочуть.
«Все тому, що в російських контрактах зашиті їх інтереси. Продають за нижчою ціною на своєму ринку нафтопродукти, і за це голосує електорат. Тобто виходить, що Україна наданням послуг з транзиту нафти фінансує не тільки війну проти самих себе, а і антиєвропейський фронт в Європі у особі Орбана і Фіцо», – пояснив він.
В частині антиросійських санкцій експерти зосередили увагу на відносинах США та Китаю. Володимир Омельченко вважає, що Китаю зараз вигідно купувати дешеву російську нафту, і США не здатні на нього тиснути.
З приводу можливостей тиску Валерій Чалий висловив дещо іншу думку: інтерес китайців полягає не лише в доступі їх товарів на американський ринок.
«У американців є технології, які ще потрібні Китаю. Але найголовніше, чим тиснути – це облігації. Інтереси цих країн взаємопов’язані. До того ж, в кожній з них проблеми, створені в економіці, тиснуть на політичні ситуації. У Дональда Трампа проміжні вибори, а задоволення від економічної політики є тільки у певного прошарку людей. А у Сі Цзіньпіна є питання з боку партійного керівництва. Витрати на військово-промисловий комплекс треба звідкись брати. І треба не допустити, щоб економіка пригальмувала», – прокоментував дипломат.
