До річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України в Українському кризовому медіа-центрі відбулось експертне обговорення «Правове визначення нейтралітету та позаблоковості України: міфи та реалії».
Дискусія почалась зі спроб пояснити, чи закріплено взагалі в нашому правому полі поняття «Нейтралітет». Голова правління УКМЦ, Надзвичайний і Повноважний Посол Валерій Чалий – в минулому член Національної Конституційної Ради (2008 – 2010 р.), заступник Міністра закордонних справ України (2009-2010 р.), заступник Голови Адміністрації Президента України (2014-2015р.) запитав у народного депутата України другого скликання, співголови підкомісії Конституційної комісії ВР України з розробки Конституції України у 1995 -1996 роках, президента Всеукраїнської асоціації міжнародного права у 1991-1999 роках, Судді Європейського Суду з прав людини у 1998 – 2008 роках Володимира Буткевича, звідки взялось це поняття?
«Дехто стверджує, що нейтралітет України є нормою, яка залишилась в нашому правовому полі, незважаючи на прийняття Конституції, де були вже інші позиції. Більше того, посилаються на Декларацію про державний суверенітет України, де у відповідному розділі є фраза про наміри стати позаблоковою нейтральною країною. В радянський час не було цього всього в міжнародному праві, і раптом в 90-х там десь на зламі розвалу Радянського Союзу виникає отака пропозиція», – продовжив дипломат.
У Володимира Буткевича в ті часи склалось враження, що це не політико-правова концепція, а суто ідеологічна, запропонована московськими спецслужбами.
«Як юрист міжнародник добре пам’ятаю, що це найменш розроблений як на сьогодні інститут міжнародного права. І якщо хтось говорить, що існує така норма для України, хай він мені скаже. Якщо ви уважно почитаєте все, що опубліковано по інституту нейтралітету до сьогодні, ви знайдете аргументи, які висловлені були в XIX столітті в основному щодо нейтралітету Швейцарії. Ті всі аргументи можуть зацікавити тільки історика права. Після війни Державний секретар Сполучених Штатів Америки Даллас сказав, що в наш час, коли дві такі протиборчі сили, як США і Радянський Союз борються між собою, говорити про нейтралітет м’яко кажучи аморально. Сьогодні мені здається, що це теж аморально. Україна увійшла в такі договірно- правові відносини під час цієї війни, що дійсно буде аморально всім тим, хто з нами співробічничав, сказати, що ми ж постійно нейтральна держава і не можемо піти на зустріч вам. В той час, коли нам заявляють претензії на наші території, говорити нам, що це є підставою для того, щоб ми стали постійно нейтральною державою, є скоріше підставою перелистати Кримінальний кодекс України», – сказав він.
Про небезпеки у тому, що починають з усіх сторін підкидати цю тему, розповів народний депутат України першого, другого, третього, четвертого, та шостого скликань, член Тимчасової спеціальної комісії ВР України по опрацюванню проектів законів України про внесення змін до Конституції України, Міністр екології та природних ресурсів України у 2000-2001 роках, член РНБО України у 2000 – 2001 роках Іван Заєць.
«Начебто є в законодавстві така норма. Немає її. Спочатку мова йшла про намір, а в подальшому законотворець від цього наміру повністю відмовився. Спочатку процес ішов нормальний. Ми формували свій курс на НАТО, на Європейський Союз і ніде ніхто в жодному разі не зафіксував нейтралітет як законодавчу норму. А п’ята колонна звісно працювала», – зазначив політик.
На його переконання, Україна повинна стукатися у двері НАТО не так, як стукається і робить це навіть сьогодні. «Треба прямо казати нашим західним партнерам, що без інтегрованої України вони ніколи ви не будуть мати безпечної Європи», – запропонував Іван Заєць.
Росія постійно намагалась втиснути в українське політико-правове поле поняття нейтралітету. Подібні маніпуляції добре пам’ятає Валерій Чалий, для якого тиск збоку Кремля свого часу обернувся відставкою з поста заступника міністра.
«Спочатку зміни, які планувалися, не торкалися базових питань, які знаходились в інший площині. Точно пам’ятаю, що там було доручення і ми виписали його таким чином, що Україна як де-факто позаблокова країна залишає право вирішувати свою модель безпеки в майбутньому суверенно і ця формула підійшла президенту Януковичу і його оточенню. Через тиждень у нас була колегія, а до цього нарада у міністра і всі дуже були раді тому, що базових змін не відбувається. А потім це прочитали в Москві і надали наганяй президенту України, прислали кілька таємних документів, які стосувались ще більш кардинальних змін зовнішньої політики», – згадав він.
Надзвичайний і Повноважний Посол Олександр Моцик у 1995-1997 роках працював начальником Договірно-правового управління МЗС України, а пізніше – у 2004-2005 роках першим заступником Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції. Він вважає, що згадка у Декларації про намір стати нейтральною державою на той час безперечно було позитивним моментом.
«Ми говорили світу що Радянський Союз і Росія як його головний правонаступник зберігають за собою ядерний статус, а ми цей статус не зберігаємо і говоримо про нейтралітет, тому що нам не місце у цьому клубі, і ми маємо повне право на проголошення незалежності чи відновлення незалежності. Але ніщо в цьому світі не стоїть на місці. Потім українська держава, українська влада і український народ змогли визначитись із подальшим своїм концептуальним розвитком і шляхом і цей розвиток був зафіксований в Конституції у вигляді положень про те, що Україна стане членом Європейського Союзу, а в контексті безпеки прагне до того, щоб стати інтегруватися в НАТО», – пояснив Олександр Моцик.
Під час дискусії виникла необхідність прокоментувати конституційне тлумачення територіального питання. Свій погляд на це висловив заступник голови ЦВК України у 2007-2018 роках, експерт з конституційного права Центру політико-правових реформ Андрій Магера.
«Якщо говорять про те, чи можуть підніматися якісь розмови про замороження чи поступки якоїсь території чи, скажімо, надання якогось невизначеного статусу цим територіям, які перебувають зараз під контролем Росії, і при цьому посилаються на статтю 73 Конституції України, то я нагадаю, що там йдеться про те, що Верховна Рада України призначає всеукраїнський референдум про зміну території України, але Конституція України – це єдиний цілісний документ. Там неможливо висмикувати якусь статтю і розглядати її як річ у собі. Вона перебуває у взаємозв’язку з усіма іншими положеннями. Наприклад, якщо ми піднімемо статтю другу Конституції, де суверенітет України поширюється на всю її територію, територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, а зміни до Конституції України, зокрема в частині переліку регіонів областей, що є в розділі про територіальний устрій України, не допускаються. Тоді виникає питання: а як розуміти статтю 73 Конституції? В нас немає на сьогоднішній день офіційного тлумачення Конституційного суду з цього питання, але дозволю собі висловити припущення, що статтю 73 Конституції слід розуміти як таку, що за умови суворого дотримання загальновизнаних принципів і норм міжнародного права до складу України можуть бути приєднані інші держави або території інших держав на основі різних міжнародних договорів у суворій відповідності до міжнародного права. І в такому випадку Верховна Рада України може призначити всеукраїнський референдум про зміну території України, послухати думку українських громадян», – пояснив експерт з конституційного права.
Підводячи підсумки дискусії, Голова правління Українського кризового медіа-центру заявив, що такий фаховий аналіз дозволяє назвати антиконституційною діяльністю конкретні дії на впровадження позаблокового статусу чи нейтралітету.
«Науковці можуть про це говорити, чиновник не може. Він має виконувати, а не вирішувати їхати йому в Брюссель на саміт, чи не їхати, – відмітив Валерій Чалий. – Нам треба перевернути цю піраміду. Надто вільно зараз почувають себе ті, які повторюють мантри Путіна, котрий показує президентам і прем’єрам африканських країн, що дивіться – Україна на щось погодилась, оці позиції нейтралітету у них закріплені. Дискусії можуть бути, але не в політичній площині. Інформаційне нав’язування цих ідей почалось дуже швидко. Воно нам не потрібно, тому що може призвести до дуже небезпечних речей».
