Бажаю здоров’я, рідні українці! Сильні й добрі! Але добрі не для ворога.
Ми народ, який за тиждень зламав плани ворога. Плани, які будувалися роками. Підло. Прораховано. З ненавистю до нашої країни, до наших людей – до будь-яких людей, які мають дві речі – свободу й серце. Але ми їх зупинили. Ми їх б’ємо. Наші військові, наші прикордонники, тероборона. Навіть прості фермери беруть у полон російських військових щоденно. І вони всі говорять тільки одне: вони не знають для чого вони тут. Незважаючи на те, що їх у десятки разів більше, моральний стан ворога погіршується. Дедалі більше окупантів втікають назад у Росію. Від нас. Від вас. Від усіх, хто виганяє ворога «Джавелінами», «Стугнами», гарматами, танками, літаками, гвинтокрилами. Усім, що стріляє.
Але українці б’ють ворога і без зброї.
я щиро захоплююся героїчними мирними мешканцями Конотопа, Баштанки, Енергодару, Мелітополя, інших міст та сіл України, які не пускають окупантів, перекриваючи їм все: перекриваючи дорогу, люди виходять перед ворожою технікою. Це вкрай небезпечно, але як це мужньо. Це теж порятунок.
Впевнений, ви всі бачили відео з Мелітополя, де українці протестували проти росіян, які зайшли у наше місто. Тимчасово,я впевнений у цьому. Якщо вони кудись і зайшли, то тільки тимчасово. Прогонимо з ганьбою, як роблять ті люди, прості люди, які виганяють окупантів з продуктових магазинів, коли російські військові намагються знайти собі їжу. Це не воїни наддержави, це розгублені діти, яких використали. Заберіть їх додому.
Українці, кожен окупант повинен знати – вони тут нічого не отримають, нікого не підкорять. Навіть якщо вони можуть нагнати більше техніки і більше людей, це нічого для них не змінює. Куди б вони не зайшли – всюди знищать. У них не буде тут спокою. У них не буде тут їжі. У них не буде тут жодної тихої хвилини. Окупанти отримають від українців тільки одне – відсіч, люту відсіч. Таку, що назавжди запам’ятають, що ми свого не віддаємо. Вони запам’ятають, що таке Вітчизняна Війна. Так, для нас, українців – це Вітчизняна Війна.
МИ пам’ятаємо, як починаються вітчизняні війни і знаємо, чим вони закінчуються для загарбників. Наша армія робить все, щоб зламати ворога остаточно. Майже 9000 вбитих росіян за один тиждень.
На миколаївському напрямку окупантам доводиться десятками гвинтокрилів забирати свої двохсотих і трьохсотих. 19 років, 20 років – що вони бачили у житті, окрім вторгнення на чужу землю? Але більшість з них так і залишається повсюди. Україна не хоче бути покритою трупами військових. Забирайтеся додому усією своєю армією! Скажіть своєму командуванню, що ви хочете не хочете умирати, ви хочете жити. Зупинити війну та відновити мир потрібно якнайшвидше.
Сьогодні був як і зазвичай активний день щодо переговорів з лідерами інших держав – учасниць нашої антивоєнної коаліції. Провів перемовини з очільниками урядів Норвегії та Ізраїлю, з президентом Казахстану, з президентом Європейської ради, прем’єр-міністром Канаді, президентом Польщі.
Блискучий результат на генеральній асамблеї ООН – 141 країна підтримала резолюцію, яка вимагає від Росії негайно забратися з України . 141 держава за нас. За Росію – тільки 4 – Північна Корея, Еритрея, Сирія, Білорусь.Ось такий список, ось такі друзі, а інших і не буде – у держави, яка не вміє жити у мирі.
Провів сьогодні нараду з очільниками міст і областей України. Вже працює новий очільник Одеської ОДА Максим Марченко, професійний військовий. Наші хлопці на місцях працюють багато над тим, щоб організувати “зелений коридор”, щоб вивезти цивільних, щоб завезти ліки. Волноваха, міста Київської, Сумської, Харківської областей та на півдні України. Це дуже складно, нам протистоїть терор. Але терор я впевнений програє завдяки нашим героям.
Сьогодні підписав Указ про присвоєння звання Героя України 15 нашим захисникам:
Старшому лейтенанту Білоконю Максиму Віталійовичу. Посмертно. Брав участь у відбитті атаки ворога під час оборони Чернігова, знищив ДРГ ворога та два танки противника.
Підполковнику Капічуну Олександру Валерійовичу. Посмертно. Завдяки його героїчним діям зупинили колону ворога, знищили техніку та ворожих солдатів.
Солдату Лук’яновичу Олександру Володимировичу. Посмертно. Під час бою знешкодив до трьох десятків одиниць техніки противника. Внаслідок авіаційного удару отримав смертельне поранення.
Молодшому сержанту Несольоному Михайлу Михайловичу. Посмертно. Загинув у ближньому бою із силами противника, коли евакуював людей.
Солдату Нікончуку Андрію Валерійовичу. Посмертно. Захищав Київську ГЕС від нальотів російської авіації та ракетних ударів.
Лейтенанту Сапилу Віталію Романовичу. Посмертно. Командир танкового взводу. Знешкодив три десятки одиниць техніки ворога. Загинув під час авіаудару.
Головному сержанту Сенюку Олексію Олександровичу. Посмертно. Обороняв Чернігів, знищив два ворожих БПМ та захопив танк Т-72. Загинув від авіаудару.
Лейтенанту Українцю Владиславу Петровичу. Посмертно. Прикрив відхід своїх при наступі ворога.
Майору Чобану Степану Івановичу. Посмертно. Пілот Су-27, відволік на себе ворожу авіацію над Кропивницьким.
Майору Михальчуку Ігорю Васильовичу. Керівник підрозділу танкового батальйону. Знищив численні бронемашини ворога.
Полковнику Мусієнку Сергію Миколайовичу. Керівник підрозділу ракетних військ та артилерії. Завдав нищівних ударів противнику на Харківському напрямку.
Лейтенанту Пальченку Євгену Михайловичу. Керівник взводу танків. Прикрив вихід бригади з оточення.
Майору Прокопенку Владиславу Юрійовичу. Керівник танкового батальйону. Вивів особовий склад і техніку з оточення без втрат.
Підполковнику Федосенку Павлу Юрійовичу. Керівник підрозділу 92-ї бригади. За ефективну оборону Харкова.
Старшому лейтенанту Чавалаху Дмитру Петровичу. За героїчну участь в обороні Херсонської області.
Всі 40 мільйонів – як ці п’ятнадцять героїв!
Слава Україні!
Джерело – Офіс Президента України
