Черговим гостем Ігоря Стамбола у циклі «Навколо книги» став історик, краєзнавець, очільник Музею Української Революції 1917-1921 років Олександр Кучерук. На його рахунку декілька видань, більшість з яких об’єднані темою подій столітньої давнини. Серед них “Українська Центральна Рада. 1917-1918 роки”, путівник “Київські адреси Української революції 1917-1921 років”.
«Що на вашу думку єднає Українську народну республіку і Україну зразка 2023 року?» – запитав ведучий в дослідника.
Олександр Кучерук вважає, що державотворчі процеси і тоді і сьогодні схожі, але вся різниця в тому, що у 1917-1921 роках Європа не підтримувала і не бачила Української народної республіки. Не в останню чергу через економічні причини. Коли бельгійські і французькі інвестували у загальноросійську економіку – в заводи, залізниці і тому подібне, а імперія розпадалась, вони не знали, у кого ці гроші вимагати. Вважали, що простіше мати справу з одним центром ніж з двадцятьма.
«Сьогодні ж ми бачимо, що Європа зрозуміла силу, значення і перспективи України як держави і підтримує її де тільки можна, – наголосив автор. – В цій ситуації вкрай важливо, щоб Україна не обманула їхні сподівання, бо дуже дражливим є фактор корупції. До речі, вона є усюди, однак, у Франції або США корупція присікається законом. Якщо його порушив, не сьогодні так завтра тебе покарають. У нас нажаль невідворотності покарання поки що не існує».
Продовжуючи тему, Ігор Стамбол згадав передачу символів від Плав’юка до Кравчука. Вдалося тоді передати дух Української народної республіки чи в нас вже зовсім інша демократія?
«Акт передачі символів було пов’язанням сучасної України зі столітньою історію, – переконаний Олександр Кучерук. – Цим коло замкнулося. Ота радянська система, якій протистояла УНР, зникла, а республіка продовжила існувати».
Директору Музею Української Революції 1917-1921 років хотілось, щоб у той час процес був формалізований, і Верховна Рада прийняла постанову про те, що Україна є спадкоємицею Української народної республіки. Проте, з його точки зору, те, що сьогодні відбувається з очищенням історичного поля та національної пам’яті, вказує, що все йде у правильному напрямі.
«Прийде час, знімуть і оцю жінку з гербом СРСР. Її присутність – це якісь нонсенс. Якщо жінку відповідної поведінки переодягнути у панське вбрання, вона від цього не стане панею. Ще один нонсенс – Маріїнський парк і палац. Офіційно парк отримав таку назву вже за часів незалежності у 1993 році, коли Київрада ухвалила рішення увічнити пам’ять російської імператриці Марії Федорівни Романової. Щодо палацу, то він до цього звався Царським, Імператорським, Київським. В 60-х роках радянській владі якось шкребло від назви Царський і перейменували в Маріїнський. Зараз це є офіційна церемоніальна резиденція президента України, отже це має бути Президентський палац. Так само і парк – Президентський, Печерський, но ні в якому разі не Маріїнський», – зазначив Олександр Кучерук.
«А Верховна Рада колись стане Центральною?» – поцікавився ведучий.
«Думаю, швидше стане Національними зборами, – відповів гість. – Ще трохи напруги, виграємо війну, і відбудеться низка трансформацій у суспільстві. Від конституції до усіх цих назв».
