«Бестіарій» – перша книга Хуліо Кортасара. В її перекладі на українську взяла участь Олександра Лактіонова. Незважаючи на свій молодий вік, вона встигла побувати у Чорнобильській зоні і російській окупації, а сьогодні мешкає в Англії. Про це та стан сучасної української літератури у проєкті «Українського кризового медіа-центру» «Навколо книги» її розпитав Ігор Стамбол.
«Бестіарій» – книга невелика за обсягом, але, на погляд перекладачки, не треба її читати залпом. Прочитати оповідання – подумати. Вона ідеальна для дискусії, бо кожний в оповіданні бачить різне. Кортасар не пояснював, що саме він хотів сказати. В усіх інтерв’ю говорив, що це ви так бачите.
«Це коротка проза. Різні оповідання про різні життєві ситуації, як можна оцінювати по-різному. І це гіпертексти. Від них багато посилань на інші культурні події, ідеї, книги», – підкреслила Олександра Лактіонова.
Кортасара передусім знають за романом «Гра у класи». Багато його перекладали і в сучасній Україні, проте вона радить починати знайомство з цим аргентинським письменником саме з книги «Бестіарій».
«Ця збірка дуже смілива, тому що стиль автора змінюється і саме з неї треба починати, побачити, яким був Кортасар», – пояснила перекладачка.
Над цією книжкою вона працювала разом зі своєю співавторкою Інною Адруг. Одна була у Чернігові, інша у Херсоні. Це місто Олександра взагалі називає головним у своєму житті, хоча сьогодні живе і працює в англійському графстві Сомерсет. З огляду на це ведучий попросив порівняти британський та український книжковий ринок.
«Там набагато більше крамниць. Чимало їх можна знайти навіть у маленькому містечку. Для порівняння, в Херсоні не було книжкових магазинів. Був Клуб сімейного дозвілля і «Буква», яка закрилась. І все. Якщо немає крамниць, де можна купити книжки, їх не будуть купувати», – відповіла гостя.
Що ще помітно відрізняє британський книжковий ринок, так це наклади.
«Вони не порівнюються з нашими. Доходить до 200 тисяч, і люди купують багато книжок саме паперових. У місті, де я живу, кожного разу заходячи у книжковий магазин, встаю у чергу», – пояснила перекладачка.
«А якщо до ціни? В Україні довго триває дискусія. Одні кажуть, що книга повинна бути дешевою, аби бідна частина населення мала до неї доступ», – запитав Ігор Стамбол.
В Англії книжки мають різний ціновий діапазон. Якщо вона нова, у твердій обкладинці, то виходить по одній ціні. Але з часом дешевшає. Плюс з’являється покетбук, який завжди дешевший.
Як людина, яка знаходиться у команді тих, хто професійно відповідає за випуск видання, Олександра Лактіонова переконана, що в разі, коли книжка буде дешевою, а автор голодний, то їх ніхто не писатиме.
Даючи оцінку стану сучасної української літератури, вона, на жаль, констатує, що відносно деяких авторів читачі бачать їх останні книжки. Однак, в цілому налаштована оптимістично. Їй здається, що українська книга розвивається. Стають більшими наклади, з’являється багато авторів.
«Українська література – це краще, що може статися з вами. Більш за всіх я читаю сучасників. У нас є шанс доторкнутись до них, зрозуміти, адже живемо в один і той самий час», вважає Олександра Лактіонова.
