В Українському кризововму медіа-центрі презентували оновлений інструмент “Місцевий індекс прав людини” та розповіли про практичні кейси роботи з інструментом, які допомогли поліпшити стан дотримання прав людини на місцевому рівні.
Як розповіли розробники інструменту Тарас Щербатюк та Наталія Єсіна, “Місцевий індекс прав людини” є моніторинговим інструментом, який покликаний змінювати ситуацію з дотриманням прав людини на рівні територіальних громад та удосконалювати місцеві політики у сфері прав людини.
“Класичний місцевий індекс прав людини було створено у 2017 році. Інститути громадянського суспільства працювали над тим, щоб визначити, наскільки є дієвими та ефективними місцеві політики у сфері прав людини.
За ці 7 років, із моменту створення інструменту ми провели аналіз місцевих політик у сфері прав людини у понад 100 громадах”, – розповів експерт з методології Місцевого індексу прав людини Тарас Щербатюк.
За словами Наталії Єсіної, “Місцевий індекс прав людини” – це моніторинговий інструмент, за яким експерти аналізують місцеві програми та всі дії, які впроваджують на місцях місцеві органи самоврядування.
“Це декілька напрямів, які включають основні напрями життєдіяльності громади. Це безпековий, освітній, медичний напрями. Тобто те, як на рівні доступу до медицини чи освіти, забезпечення безпеки в громадах, культурного розвитку функціонує громада.
У нас є певний інструмент за допомогою якого обираючи той чи інший напрям, із посиланням на національне законодавство та міжнародні нормативно-правові документи ми аналізуємо включеність органів місцевого самоврядування. Те, як вони звітують перед громадою, як створюють свої програми.
Є цілком чітка структура інструменту, є чіткі індикатори за виконання яких ми по бальній системі виставляємо ту чи іншу оцінку за певні дії органів місцевого самоврядування в громадах, оцінюючи те, як виділяється фінансування, наприклад на забезпечення укриттів, як громада звітує про це”.
Наталія Єсіна додала, що після того, як почалося повномасштабне вторгнення, інструмент потребував оновлення і команда аналітиків та експертів, які дотичні до різних напрямів правозахисту об’єдналися у 2022 році задля того, щоб оновити інструмент відповідно до оновленого законодавства та до тих викликів, які є наразі перед Україною та громадами зокрема.
“Ми передивилися напрями інструменту і виділили додатковий напрям інструменту, який стосується того, як громада реагує на виклики повномасштабного вторгнення, надзвичайні ситуації, які дії, плани чи алгоритми дій з’явилися після повномасштабного вторгнення. Це додатковий окремий напрям, який йде бонусом у нашому інструменті, і застосовується не в усіх громадах, а тільки в тих, які наближені до фронту чи кордону з агресором”, – зазначила вона.
За словами експертки, “Місцевий індекс прав людини” потрібен для того, щоб показати позитивні практики одних громад інщим громадам.
“Сприймаючи практичний досвід, беручи певні зразки програм, або політик інші громади готувалися до напливу ВПО, до загострення ситуації під час повномасштабного вторгнення, обмінювалися досвідом між собою і мали певну карту дій за нашими рекомендаціями. Кожен моніторинг у фіналі має свій продукт – аналітичний звіт. Цей звіт для громади також є можливістю співпраці із міжнародними донорами, адже він фактично вже є аналізом проблеми на місцевому рівні. Є загальний опис проблеми та шляхи його вирішення”.
“За результатами звітів ми створюємо карту чеклістів та рекомендацій. Ми підказуємо місцевим органам самоврядування, куди їм слід рухатися, яким чином більш дієво та ефективно використовувати ті інструменти й можливості, які є на рівні територіальної громади і поліпшувати ситуацію у сфері прав людини. Цей інструмент є достатньо дієвим інструментом для того, щоб громади могли проводити аналіз у рамках інструменту і в результаті отримувати поступовий ефективний розвиток своїх громад”, – пояснив Тарас Щербатюк.
Наталія Єсіна також пояснила, що у рамках досліджень експерти використовують різні методи.
“По-перше, це аналіз документів, тих документів, які є у відкритому доступі – звіти, кошториси, програми. Якщо громада якимось чином намагається уникнути публічності – це відображає її рівень дотримання прав людини щодо публічної інформації та взагалі відкритості громади. Це є значним кроком в оцінці документів. По-друге – це зустрічі із предствниками органів місцевого самоврядування, так звані фокус-групи або зустрічі під час яких ми збираємо інформацію. Завдяки таким різним підходам до формування наших звітів виходить доволі об’єктивна картина того, що в громаді відбувається насправді”.
Наприкінці презентації експерти запросили усі громади України до співпраці.
