Aвтор: Антон Хім’як, аналітик HWAG, UCMC
У ніч на 4 вересня під час атаки на українську портову інфраструктуру на території Румунії впав російський безпілотник. Цей інцидент став черговим інформаційним приводом для маніпуляцій, з метою дискредитувати Україну.
Спершу офіційна позиція Румунії щодо цього полягала у запереченні факту падіння на її території російського БПЛА. Зрештою уламки дрона були знайдені на румунському березі Дунаю і офіційному Бухаресту довелось змінювати риторику. Так, президент Йоганіс назвав дану ситуацію “серйозним порушенням суверенітету і територіальної цілісності Румунії”.
Тим часом Росія, яка вже здійснила не одну подібну провокацію проти країн-членів Альянсу, зосередила пропагандиські зусилля на звинуваченнях Києва у спробах втягнути Румунію у війну.
Позиція Румунії
Спочатку Міноборони Румунії заперечило падіння безпілотника на своїй території. Ту ж тезу повторив президент Румунії Клаус Йоганніс: “Жодна частина, жоден безпілотник і жодна інша частина будь-якого пристрою не досягла Румунії”.
Станом на 6 вересня Ангел Тилвар, міністр оборони Румунії, заявив, що на території держави таки були знайдені уламки російського дрону. Президент Румунії, в свою чергу, оголосив, що розпочалось розслідування цього інциденту.
Важливо зауважити, що проросійські депутати активно поширюють всередині країни псевдоопозиційні наративи. Це стосується не лише цього випадку, але й курсу країни загалом.
Офіційну позицію Румунії можна охарактеризувати, як непослідовну, але спрямовану на уникнення ескалації конфлікту з РФ. Неузгодженість заяв та оминання гострих кутів розкриває острах перед потенційним конфліктом і відсутність стратегічного бачення безпекової комунікації. І подібне стається не вперше.
В березні 2022 року на території Румунії приземлився російський БПЛА “Орлан-10”. Тоді влада заявила, що це не було загрозою, адже апарат був розвідувальним, а не ударним.
Ще одни випадок стався, коли російська ракета порушила повітряний простір Румунії у лютому 2023 році. Тоді румунське міністерство оборони взагалі заперечило цей факт, але підтвердило, що ракета перебувала у повітряному просторі Молдови.
“Крилата ракета, яка пролетіла над повітряним простором України та Республіки Молдова і знову увійшла в повітряний простір України, жодного разу не порушивши повітряний простір Румунії”.
Позиція України
Українські посадовці наголошують на тому, що оскільки Росія є не просто “умовною загрозою” для безпеки країн НАТО, а безпосередньо загрожує ближньому прикордонню країн-партнерів.
Україна наполягає на тому, що для уникнення таких ситуацій в подальшому, силам оборони необхідне озброєння, щоб не допускати подібні ситуації в майбутньому. Більше того, українська влада неодноразово заʼявляла, що її метою є недопущення поширення війни в країни Європи.
Російська методичка
Кремлівські пропагандисти відпрацювали інформаційний привід на повну і, активізували наратив про “втягування Румунії (і, як наслідок, НАТО) у прямий конфлікт з РФ”. Це звучить як мінімум смішно, в контексті численних заяв Москви про те, що вони й так воюють з НАТО.
З російських уст повідомлення про “втягування” уже звучали в контексті інших країн та ситуацій. Президент РФ Володимир Путін заявляв, що альянс майже є учасником конфлікту. Російські “ЗМІ” довго й нудно качали тезу про бажання Польщі втягнутись у війну.
ЦІкаво, що спочатку Кремль активно підтримував заперечення румунської влади щодо падіння безпілотника. Таким чином Москва повністю відгороджувалась від ситуації та знімала з себе відповідальність.
Далі Кремлівські пропагандисти почали поширювати вигадку, що це Україна обрала Румунію для втягування НАТО у війну. Цим наративом РФ систематично делегітимізує українську владу.
Усі ці повідомлення мають одну мету: посіяти розбрат серед країн НАТО піднявши рівень ескалації. Побіжно це дестабілізує внутрішньополітичну ситуацію в Румунії і ставить під питання її спроможність захистити свою територію.
Підняття ставок у цій конфронтації потенційно могло б призвести до реальної військової відповіді НАТО і це дозволить РФ зробити “жест доброї волі” не перед “слабкою Україною”, а перед “великим і сильним НАТО”. Це збереже політичну репутацію Кремля перед внутрішньою аудиторією та дозволить далі маніпулювати цим сценарієм на міжнародній арені. Одночасно це змінює уявлення про Україну як про агресивну державу, що потребує участі НАТО для перемоги у війні.
У сухому підсумку
Ґрунтуючись на систематичності російських заяв щодо можливості втягування тої чи іншої країни-члена альянсу у війну з РФ, можна констатувати намір Москви продовжувати ескалацію конфлікту з метою послаблення підтримки України.
Вклад України в збереження миру в країнах Європи, критично залежить від постачання озброєння від країн-партнерів, в першу чергу систем ППО. Без достатньої підтримки і, особливо постачання сучасних систем ППО подібні випадки будуть траплятись надалі, а РФ знову і знову маніпулюватиме, створюючи загрозливі інциденти.
Позиція Румунії лежить в площині спільної політики країн НАТО, а отже можемо говорити про певне бачення альянсу в контексті недопущення прямої ескалації. Потрібно зазначити, що стратегічна політика НАТО щодо чорноморського регіону фактично відсутня, спирається на національні інтереси чорноморських членів. Це вкрай важливо для фактичної безпеки кордонів НАТО і недопущення прямої конфронтації.
Для того щоб ефективно протидіяти загрозам, що створює РФ в чорноморському регіоні Румунії потрібно брати приклад з Польщі у сфері безпекових стратегічних комунікації. Чималу роль тут гратиме модернізація армії для створення реального простору безпеки. Також узгодженість заяв між країнами та альянсом дозволить уникнути кремлівських маніпуляцій. Це, в результаті, змусить Москву вигадувати все більш і більш неймовірні наративи, щоб продовжувати свій інформаційний вплив. В свою чергу, подальше відривання від реальності послабить її пропагандистські позиції.
