Російська історична наука становить ідеологічний каркас путінського режиму. Уже на рівні шкільної програми гуманітарна сфера знань формує в свідомості підростаючого покоління росіян уявлення про державу як окрему «цивілізацію» з особливою історичною місією.
Ключовим інструментом привнесення пропаганди великодержавного шовінізму в російську шкільну програму є підручники історії.
З часу приходу до влади Володимира Путіна російська держава поступово повернулася до активного контролю над історичною пам’яттю. Кремль почав вимагати патріотичного виховання та більш «позитивного» образу минулого. У середині 2000-х з’явилися перші сигнали нового курсу: вчителям нав’язували посібники, що виправдовували сталінську політику як «раціонально зумовлену» для модернізації.
Необхідним етапом централізаторської політики в гуманітарній сфері стала ініціатива створення єдиної лінійки шкільних підручників історії. При цьому Кремль почав регулярно озвучувати настанови щодо змісту майбутніх підручників. Так, ще в лютому 2013 року президент Путін публічно висунув ідею уніфікувати викладання історії на основі єдиної концепції, без «розбіжностей і двояких тлумачень». Після анексії Криму в червні 2014 року Путін особисто наказав доповнити концепцію матеріалами про «роль Криму і Севастополя в долі Російської імперії, СРСР та сучасної Росії».
За кілька років нові підручники, узгоджені з єдиною концепцією, почали надходити до шкіл: їхнє впровадження стартувало вже у 2016/2017 навчальному році. Хоч формально було дозволено декілька різних лінійок підручників (станом на 2022 рік – три від різних видавництв), їхній зміст тепер був жорстко уніфікований.
Зміна підручників з історії відбулася синхронно із закручуванням гайок в ідеологічній сфері: у 2020 році були ухвалені поправки до Конституції та до закону «Про освіту», що закріпили ідеологічні орієнтири освіти. Тепер офіційно метою шкільної роботи проголошено виховання патріотизму, шанування «пам’яті захисників Вітчизни» та недопущення «перекручування» історії Великої Вітчизняної війни. Ці норми дали юридичне обґрунтування для «зачистки» будь-яких альтернативних поглядів у шкільних програмах.
Уже на цьому етапі російські підручники суперечливі або трагічні сторінки історії інтерпретували тенденційно або замовчували. Для прикладу, колоніальна політика царської Росії зображена ледь не благодійною: стверджується, що, на відміну від жорстоких західних імперій, російська влада «обережно і терпимо» ставилася до звичаїв підкорених народів. Не згадується кривавий характер самих завоювань чи спротив цих народів. Будь-які приклади українського державотворення маргіналізуються. Автори твердять, ніби українські землі «органічно» належали Російській імперії, випускаючи з уваги, що вони були приєднані силою зброї (у результаті воєн з Османською імперією та Річчю Посполитою) та шляхом ліквідації козацької автономії.
Друга світова війна (у межах російської історіографії – Велика Вітчизняна війна) у сучасних підручниках залишається центральним міфотворчим сюжетом. Оновлені видання ще більше підкреслюють вирішальну роль СРСР у розгромі нацизму, відводячи на другий план внесок союзників. Автори хваляться, що «історію Другої світової війни було оновлено, підкреслено роль Великої Вітчизняної війни у загальному результаті». При цьому незручні факти замовчуються або перекладаються на інших. Примітно, що навіть згадуючи пакт Молотова – Ріббентропа, російські підручники тепер намагаються звинувачувати «колективний Захід» у його укладенні. Натомість злочини сталінського режиму нівелюються: у нових підручниках дії Йосипа Сталіна безапеляційно виправдовуються державною необхідністю та ефективністю.
Кульмінацією проникнення пропагандистських установок у сферу російської шкільної освіти став випуск нових історичних підручників, що містили розділ про війну проти України. Влітку 2023 року за вказівкою зверху за рекордні п’ять місяців було написано новий підручник новітньої історії для 10–11 класів. Його авторський колектив очолив Володимир Мединський, а співавторами виступили відомі академіки Олександр Чубар’ян та ректор МГІМО Анатолій Торкунов. Книжку презентували в Москві у серпні 2023 року, і вже з 1 вересня 2023 року 650 тисяч старшокласників почали навчатися за канонами «путінської» версії історії.
Відтепер у російських підручниках стверджується, що референдум про незалежність України 1991 року був «незаконним», а розпад СРСР описано як геополітичну катастрофу, навмисне інспіровану Заходом.
Підручник Мединського повністю присвячує 17 параграфів розділу про війну проти України. Зміст цього розділу цілком повторює тези офіційної пропаганди: заявлено, що США стали «головним бенефіціаром» конфлікту, що Захід «залив український режим грошима та зброєю», і що Україна – лише маріонетка, через яку Америка «воює до останнього українця». Окуповані українські території названо «новими регіонами Росії», що увійшли до її складу за результатами «волевиявлення» (маються на увазі інсценовані псевдореферендуми). Щоб виправдати напад 24 лютого 2022 року, учням нав’язують думку, ніби НАТО планувало агресію проти Росії: мовляв, якби Україна вступила до Альянсу і «спровокувала конфлікт у Криму чи на Донбасі», то «Росія опинилася б одномоментно у стані війни з усім НАТО – це, можливо, був би кінець цивілізації». «Цього не можна було допустити», – підсумовують автори, фактично представляючи вторгнення як превентивний крок для порятунку світу від апокаліпсису. Таким чином, у новітній версії історії Росія «не почала бойових дій, а намагається їх завершити» і «порятувала планету» від катастрофи.
Отож російська історія у шкільних книгах набуває виразного пропагандистського ухилу. Ключова ідея – велич Росії як імперії та СРСР, наступність їхньої «історичної місії» і виправдання дій держави за будь-яких часів. Новітні підручники для старших класів російських шкіл відверто насаджують учням думку про особливу роль Росії у світі та змальовують Захід і сусідні країни (зокрема Україну) у ворожому світлі. Таким чином Кремль уже за шкільною партою інфікує великодержавним шовінізмом завтрашніх учасників загарбницьких воєн Росії.
