З початком повномасштабного вторгнення Україна зіткнулась із серйозними викликами, пов’язаними з безпекою місць несвободи. Багато з них знаходиться близько до зон бойових дій, що ставить під загрозу життя та безпеку як підопічних, так і персоналу.
У зв’язку з цим громадські правозахисні організації прагнуть звернути увагу держави до наслідків зволікання щодо евакуації ув’язаних у Луганських та Донецьких областях, а також до ситуації з відсутністю евакуації з Херсонської та Запорізької областей.
«В межах нашої діяльності наші партнери могли проводити прямий і непрямий моніторинг місць несвободи. Були розроблені дві методології щодо проведення моніторингу пенітенціарних установ, а також моніторингу соціальних установ. Результатом роботи непрямого моніторингу стала розробка звіту «Дев’ять кіл пекла», який був представлений як на національному, так і на міжнародному рівні для того, щоб звернути увагу на ту ситуацію, яка склалася в місцях несвободи на окупованій території», – заявила на брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі Менеджер проектів у Східній Європі Данського інституту проти катувань (DIGNITY) Тетяна Соколан.
Її колега, менеджер проєктів ГО “Україна без тортур”, завідувач відділу дотримання прав людини при наданні психіатричної допомоги ДУ “Інститут судової психіатрії МОЗ України” Олена Прашко в своєму виступі зупинилася на статистичних даних та результатах моніторингу візитів до місць несвободи.
Вона повідомила, що у 2023 році правозахисними організаціями було підготовлено дослідження, яке стосувалось і теми евакуації. Дослідники звернули увагу на те, що відсутність на національному рівні єдиного плану евакуації інтернатних установ призвела до залишення в небезпеці людей в закладах, які опинилися в тимчасовій окупації, і зумовили значні труднощі в організації евакуації до безпечних місць.
З позитивного було відсічено, що разом з міністерствами і відомствами представниками громадськості розпочалося обговорення проблеми розвитку в громадах підтриманого проживання та проживання з підтримкою.
«Проведено дві робочих зустрічі, розроблено стратегічний план, але це лише початок довгого шляху деінституалізації і реалізації права кожної переміщеної людини, яка зараз перебуває в стаціонарних установах на життя в громадах», – уточнила Олена Прашко.
Кричущим назвав стан евакуації юрист ГО “Харківська правозахисна група” Михайло Романов.
«Складається таке враження, що наша держава залишила цих людей. Між тим, вона повинна нести за них відповідальність, бо ці люди знаходяться під повним її контролем, особливо, якщо ми ведемо мову про засуджених. На жаль, ми бачимо повне нехтування цим обов’язком. Що є найбільш прикрим, це те, що держава має величезний досвід в цьому сенсі, оскільки все почалося ще в 2014 році. В той час Україна втратила 28 установ виконання покарань, які залишилися на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської областей і Криму. В них перебували майже 20 000 осіб. Такий досвід давав України можливість зрозуміти, як діяти у таких випадках. Тим не менш, у 2022 році ми знов таки втратили 12 установ і більш ніж 3 000 осіб», – зазначив правозахисник.
На думку юристки ГО “Захист вʼязнів України” Ганни Скрипки, персонал пенітенціарних системи і зараз не готовий до нових викликів.
«Харківські установи, які зараз знаходяться під обстрілом, Сумська область – чи готова наша держава евакуювати їх вчасно? На жаль, на сьогоднішній день усі мовчать про це. В жодних публікаціях не говориться про в’язнів, їх депортацію і повернення», – констатувала вона.
Ганна Скрипка вважає, що перш за все потрібно переглянути порядок проведення обов’язкової евакуації, зробити його більш детальним і зрозумілим для установ виконання покарань.
