У Міжнародний день на підтримку жертв катувань Харківська правозахисна група (ХПГ), Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ) та Центр громадянських свобод (ЦГС) презентували нові факти про застосування катувань цивільних на тимчасово окупованих територіях України.
Представники зазначених організацій Євген Захаров, Олександр Павліченко та Наталія Ящук оголосили про подання комунікації до Офісу Прокурора Міжнародного кримінального суду в рамках Ініціативи «Трибунал для Путіна» (T4P).
У зверненні говориться, що масові катування мають ознаки як воєнного злочину, так і злочину проти людяності. Стратегія окупантів відповідала поділу населення на чотири групи за рівнем «небезпечності»: ті, хто має бути знищений; ті, кого слід залякати; ті, кого можна примусити до співпраці; та лояльні — дозволені до життя в окупації.
Під найбільшим ризиком опинилися ветерани АТО/ООС, працівники правоохоронних органів, рятувальники, держслужбовці, депутати місцевих рад, активісти, підприємці, журналісти та священники. Багато з них зникали безвісти або були незаконно ув’язнені. При цьому окупаційні сили часто діяли за заздалегідь підготовленими списками. Затриманих утримували в катівнях — як офіційних, так і підпільних, не пристосованих для перебування людей.
У Харківській області після деокупації виявлено щонайменше 33 таких місця — в Ізюмі, Балаклії, Куп’янську, Вовчанську та інших містах. Наприклад, у Куп’янську в ізоляторі, розрахованому на 140 осіб, перебували понад 500. Камери на двох осіб були переповнені дев’ятьма в’язнями. Такі умови самі по собі вже становлять катування.
Методи катувань у різних регіонах окупації були схожими, що свідчить про централізовану або скоординовану практику: побиття руками, ногами, прикладами автоматів, гумовими кийками, битами; катування електричним струмом — шокери, дроти до пальців, вух, носа; нанесення порізів на пальцях і вухах, спроби відрізати частини тіла; імітація розстрілу.
Постраждалі описують катування як наджорстокі. Часто удари були настільки сильними, що люди непритомніли. В деяких випадках жертвам вибивали всі зуби. Один зі свідків зазначив, що під час катування струмом його тіло «скручувало, а з рота йшла піна».
Декого після таких катувань відпускали, але тільки за умови повного приниження: примусу співати гімн РФ, стояти навколішки або кричати «Слава Росії!». Ті, хто не корився або продовжував говорити українською, визнавалися загрозою «нацбезпеці РФ» — навіть 85-річні жінки. Таких осіб утримували далі, часто незаконно, за вигаданими підставами на кшталт «протидії СВО» — кваліфікації, якої немає у російському законодавстві.
За даними Ініціативи «Трибунал для Путіна», станом на 1 червня 2025 року задокументовано 990 випадків катувань, зокрема 24 щодо дітей.
Правозахисники наголошують: такі катування були систематичними та масовими, що є ключовими критеріями для визнання їх злочином проти людяності. Комунікація до МКС спрямована на притягнення до відповідальності вищого військово-політичного керівництва РФ, яке санкціонувало ці практики.
