Не дивлячись на те, що статистика захворювань на COVID-19 йде на спад, тема пандемії продовжує залишатись у фокусі уваги українських медіа. Враховуючи це, організатори прес-туру для медійників Закарпатської області запросили їх 17 червня в Український кризовий медіа-центр на панельну дискусію “Коронакриза як перевірка рівня стійкості суспільства?”.
Дискусія переважно проходила у форматі онлайну. На її відкритті експерт Естонського центру Східного партнерства, керівник програми “Стійка Україна”, а також виконавчий директор Міжнародного центру оборони та безпеки Дмитро Теперік наголосив на тому, що стійке суспільство неможливо побудувати без ефективної горизонтальної комунікації.
«Роль журналістів дуже важлива і вона впливає на формування стійкості суспільства, адже вона формується у тому числі і за рахунок поінформованості громадян про ризики і загрози безпеці», – додав він.
Ще одна цеглина, без якої неможливо побудувати стійке суспільство – це довіра, причому, у різних вимірах. Від довіри до рішень влади, закінчуючи довірою до джерел інформації. І чим менше рівень довіри у кризовій ситуації, тим люди більш охоче вірять в різні теорії змови.
За словами Теперіка, у випадку з коронакризою справжнім іспитом для стійкості суспільства є вакцинація. Якщо велика частина населення з тих чи інших причин не хоче вакцинуватися, то це негативно відображається на його солідарності. Воно стає не таким стійким до труднощів, як раніше.
Коли ситуація в Італії та інших країнах стала виходити з-під контролю, і стало ясно, наскільки це критично, велика кількість різних новин, і в той же час недолік перевіреної, підтвердженої вченими інформації призвів в Естонії майже до хаосу. Про те, що допомогло його подолати, розказала радник з стратегічної комунікації Державної канцелярії Естонії Маріанна Макарова. Вона зайнялась цієї роботою, як тільки в ніч на 13 березня в Естонії було оголошено надзвичайний стан, і ключова роль в координації кризової комунікації перейшла до Державної канцелярії.
До початку кризи в країні була підготовлена концепція кризової комунікації. У відповідність з нею вдалося додатково залучити фахівців, які допомогли налагодити співпрацю між різними міністерствами.
Щодня організовувалися наради в уряді, брифінги для преси. Швидко були створені платформи для здійснення перекладу і координації інформації з різних джерел. Налагодили зворотній зв’язок через постійні опитування громадської думки. У гострій фазі коронакризи їх проводили щотижня.
«Перше опитування показало, що 89% респондентів підтримали введення обмежень, – згадала Маріанна. – Але ми побачили і слабкі місця. Так, дуже складно виявилося достукатися до молоді, до усвідомлення її ролі в зупинці поширення вірусу і критичності ситуації для неї особисто».
В опитуваннях у людей завжди цікавились, звідки ті беруть інформацію про пандемію і якими джерелами довіряють найбільше. У лідерах виявилися приватні портали, а також Громадське телебачення, значимість каналів якого в період пандемії зросла. У той же час, значимість російських телеканалів впала. Якщо до початку опитувань це джерело як важливий вибирали 19% опитаних, то к осені 2020 року показник знизився до 10%, і залишається на цьому рівні і по сьогоднішній день.
Треба відзначити, що в Естонії четверта частина населення себе ідентифікує як російськомовне. У Таллінні це приблизно половина людей, а найбільша частка мешкає у північно-східному регіоні країни. У прикордонному місті Нарва, наприклад, 95% жителів розмовляє російською мовою.
В Державній канцелярії знали не тільки це, а й дані весняного моніторингу інтеграції, за якими, серед російськомовного населення тільки 41% в своєму повсякденному житті активно використовували естонську мову, а близько 8% нею зовсім не володіли. Зросла важливість донесення інформації до цих людей. Вся офіційна інформація стала перекладатись на російську мову. З перекладом також проводились брифінги та пресконференції.
Радник з стратегічної комунікації Державної канцелярії Естонії вважає, що так звану лінію довіри в естонському суспільстві вдалося вибудувати завдяки загальній згуртованості та особистій відповідальності людей. Відомо, що у період загострення кризи вона зростає.
Зараз у тих, хто відповідає за кризову комунікацію в цій країні, інше завдання, і воно досить складне: як достукатись до людини, коли її чутливість до нової інформації знижується?
Це в повній мірі відноситься до вакцинації, підтвердив колишній голова Кризового штабу Естонії, голова правління Ляене-Талліннської центральної лікарні Аркадій Попов. Вибір цього фахівця, як головного спікера країни щодо пандемії COVID-19 виявився настільки вдалим, що це позначилось на підвищенні довіри до рішень влади.
Доктор Попов зазначив, що раніше надмірна комунікація з боку держави нерідко викликала роздратування. Частиною суспільства вона сприймалася як пропаганда.
«Коли в суспільстві зростає популярність якої-небудь теорії змови, будь-який комунікатор з боку держави сприймається як провайдер цієї теорії. Нашим завданням було зробити так, щоб люди повірили. А вірять здебільшого не просто словам речників, а візуалізації – слайдам, графікам, цифрам», – так він прокоментував мету, яку поставив перед собою.
Приблизно 10% населення в Естонії перехворіли. Вакциновані як мінімум однією дозою – 40%. Однак, є цікавий момент: менше вакцинуються на північному сході – в регіоні, де був найвищий рівень зараження, і де в результаті пандемії виник найвищий рівень безробіття в країні. Колишній голова Кризового штабу Естонії це пояснив тим, що в цьому регіоні у людей високий рівень особистого скепсису до інформації, яка надходить з офіційних джерел.
Однак, він переконаний: через стереотипи в уявленні людей потрібно пробиватися. До кожної соціальної групи потрібен свій підхід. З молоддю, наприклад, потрібно активно комунікувати в соціальних медіа. Можливо, організовувати концерти для тих, хто пройшов вакцинацію. Вводити для них знижки. Для людей середнього віку – бонусні кампанії, інші преференції. Про це потрібно думати і ці дії потрібно планувати.
Частину панельної дискусії, присвячену відображенню коронакризи на психології людства, продовжив соціальний і військовий психолог, письменник і публіцист, експерт програми “Стійка Україна” Олег Покальчук.
Він навів міжнародні дослідження, за якими 10-15 % людей у світі вже ніколи не повернуться до попереднього життя. При протидії ворожим впливам, зміцненні національної стійкості треба обов’язково враховувати оці непомітні зміни сприйняття світу.
Покальчук визначив це як життя у ковід-окупації: «Приблизно 3 млрд. людей періодично сидять під домашнім арештом. У нас формується певний алгоритм поведінки, який впливає на прийняття рішень».
Однак, є одна деталь, на яку теж треба звернути увагу: пандемія нас може навчити помічати невеличкі позитивні зміни.
Українським досвідом боротьби з COVID-19 та власною оцінкою рівня кризової комунікації поділився хірург, лікар загальної практики, розробник методики превентивної та anti-age терапії, член італійської асоціації естетичної медицини Василь Носа.
Жодна країна світу не була готова до пандемії. Особливість ситуації в Україні полягала в тому, що минулого року медична система країни ще перебувала в процесі реформи, і новий механізм роботи другої ланки ще визначений. Це не могло не позначитись на рівні довіри до офіційної інформації.
За його словами, від самого початку навіть у горизонтальній комунікації серед лікарів був великий скептицизм, що теж призвело до втрати часу: «В Україні є великий прошарок медичних працівників, які мають антивакцинаторські настрої. І хоча ми намагаємося різними засобами доносити інформацію, треба визнати – комунікація відстає. Показники, яких досягли естонці, нам і не снилися. На сьогоднішній день частково вакциновано лише 3.8% українців. Повністю тільки 0,7 %».
Якщо є криза довіри, яким би ти не був, її не подолаєш. І ми мали цю кризу на різних етапах. Вона формувалася не спонтанно, не з першим випадком коронавірусу. Цими словами закінчив свій виступ Василь Носа.
Захід відбувся у рамках спільного проекту Українського кризового медіа-центру та Естонського центру східного партнерства «Побудова демократичної стійкості в Україні шляхом зміцнення місцевих та регіональних ЗМІ», який фінансує Фонд Emerging Donors Challenge та Міністерство закордонних справ Естонії за рахунок коштів з розвитку співпраці.
