В прес-центрі Українського кризового медіа-центру відбулася презентація Національної доповіді НАН України «Україна як цивілізаційний суб’єкт в історії та сучасності». В процесі роботи над Національною доповіддю колектив авторів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України під керівництвом академіка Сергія Пирожкова отримав низку інноваційних висновків. Зокрема, було визначено, що цивілізаційним суб’єктом історії та сучасності можна назвати країну, поступ якої зумовлюється переважно внутрішніми, а не зовнішніми чинниками. Це дає країні змогу виступати повноцінним партнером чи сильним опонентом на міжнародній арені, виходячи зі своїми економічними, воєнно-політичними та духовно-культурними здобутками на світовий рівень.
«НАН кожного року готує національну доповідь. Цього року вона присвячена 30 рокам нашої незалежності. Наша країна опинилася в центрі значних геополітичних зрушень. З перших днів незалежності Україні доводиться вирішувати стратегічні завдання – розбудова суверенної національної держави і включення до міжнародних інтеграційних процесів у світі», – розповів Сергій Пирожков, академік НАН України, віце-президент НАН України.
За словами учасників прес-конференції, будь-яка країна в кожний момент часу не може бути абсолютним об’єктом чи абсолютним суб’єктом, проте завжди маємо домінанту першого чи другого, а також рух від першого до другого або навпаки.
Автори доводять, що в процесі історичного розвитку ті чи інші країни різною мірою виступали як суб’єкти. Міра буття країни в якості суб’єкта може бути визначена як суб’єктність. Така міра ніколи не може бути раз і назавжди даною, суб’єктність є динамічною характеристикою, її можна як набути, так і втратити, за неї слід постійно боротися чи, точніше, постійно створювати. Суб’єктність – це стан розвитку країни, коли вона сама творить свою цивілізаційну долю, обирає ідентичність і партнерів. За умов справжньої демократії суб’єктність країни формується як суб’єктність всього суспільства, народу, а не партій чи, тим більше, олігархічних груп, кланів та їх політичних маріонеток. Показано, що народ є джерелом не тільки влади в країні, а й її суб’єктності.
У Національній доповіді докладно проаналізовано драматичний історичний шлях України до суб’єктності, сприйняття суб’єктності нашої країни її громадянами та міжнародними партнерами, окреслені її перспективи. Досліджена внутрішня суперечність суб’єктності країн у сучасному світі, адже деякі з них більшою мірою налаштовані впливати на сусідів та навіть їх підкоряти, а інші – розвивати свій потенціал і якщо впливати, то не військово-політичними або навіть дипломатичними засобами, а економічними, технічними та духовно-культурними здобутками.
Доведено, що український народ налаштований на гуманістичну суб’єктність, що означає зосередженість на інноваційному розвитку і при цьому – відкритість до світу, яка виявляється у практиках демократії.
Інноваційна гуманістична суб’єктність України не суперечить суб’єктності інших країн та цивілізаційних спільнот, а тому породжує безпеку, яка також не суперечить безпеці цих країн та спільнот. В результаті маємо стійку тенденцію посилення безпеки України, яка є стабільною протягом тривалого часу і не залежить від зміни лідерів в нашій країні та політичних партій при владі.
З Національною доповіддю можна ознайомитись за посиланням.
Стенограма презентації Національної доповіді на засіданні Президії НАН України 17 березня 2021 р. доступна за посиланням.
