Група аналізу гібридних загроз поспілкувалася з бразильським фахівцем із цифрової журналістики Фабрісіо Віторіно. Темою інтерв’ю стали тенденції поширення російських фейків, а також можливості України щодо посилення інформаційної присутності в медіапросторі Бразилії.
Чому Бразилія є важливим прикладом для розуміння глобальних тенденцій поширення дезінформації?
Бразилія є показовим прикладом, оскільки в ній поєднуються структурні умови, притаманні багатьом демократіям поза євроатлантичним простором. Країна рано увійшла в цифрову сферу, але нерівномірно: мобільний інтернет поширювався значно швидше, ніж цифрова грамотність та регуляція. Месенджери стали ключовими політичними майданчиками задовго до того, як до них адаптувалися журналістика та державні інституції. Це створило сприятливе середовище для дезінформації, а низький рівень довіри до традиційних медіа робить бразильське суспільство вразливим до «антисистемних» наративів.
Чи помітний вплив російської пропаганди в Бразилії?
Російські державні медіа та пов’язані з ними структури присутні в Бразилії десятиліттями – спочатку через Voice of Russia, а згодом через Sputnik. Діяльність цих медіа бразильські користувачі часто не сприймають не як частину російської державної інформаційної машини, а радше як «альтернативний» або «антиімперіалістичний» голос.
Останніми роками Sputnik значно посилив свою присутність: попри фінансові обмеження, платформа змогла відновити роботу, наймаючи місцевих журналістів і запускаючи масштабні рекламні кампанії. Відсутність чітких позначок про державне походження цих медіа робить їхній вплив ще небезпечнішим, а републікація матеріалів у великих бразильських ЗМІ легітимізує російські наративи.
Чому Україні складно протидіяти російським наративам у Бразилії? Яка стратегія могла б допомогти Україні отримати кращий доступ до бразильської аудиторії?
Росія вибудовувала свій вплив у Бразилії та країнах Глобального Півдня протягом десятиліть, ще з радянських часів, через академічні, культурні та політичні зв’язки. Багато латиноамериканців, які колись навчалися в СРСР чи РФ після повернення зайняли впливові позиції в медіа, державному секторі та бізнесі.
Україна як відносно молода держава не має такої довготривалої присутності. Очікувати, що вона самостійно зможе протистояти потужній багаторічній пропагандистській машині, несправедливо. У вакуумі інформації російські наративи легко заповнюють простір, включно з фейками про «нацистську Україну».
Тому Україні варто посилювати свою присутність у Бразилії через академічні, культурні та інформаційні канали, а також активніше працювати з українською діаспорою. Ефективною стратегією може стати співпраця з авторитетними європейськими та міжнародними медіа, такими як DW чи BBC. Це підвищує довіру до українських наративів і дозволяє охопити більш широку аудиторію. Проблема полягає не в дефіциті правди, а в нестачі неперервної довгострокової присутності України в інформаційному просторі Бразилії.
