Інформаційний фронт широкомасштабної війни не менш широкий і масштабний, ніж фронт фізичний. Саме тому він вартує великої уваги. Сьогодні поговоримо про три базові поняття, які у наших широтах частенько плутають. Спробуємо структурувати лінії атаки і оборони інформаційного фронту, щоб не потрапляти в «інформаційні котли».
ПРОПАГАНДА
Отже, найширше і найбазовіше поняття інформаційної війни – це пропаганда, тобто, якщо дуже спростити, йдеться про комунікацію, мета якої перетягти на свій бік. Пропаганда – це ЗМІ, інфлюенсери, лідери думок, блогери, ботоферми, які формують масові потоки інформації, розраховані на максимальну авдиторію.
Пропагандисти можуть працювати різними каналами з різними авдиторіями, але всі вони зливаються в єдиний фронт. І якщо проаналізувати ці різноманітні потоки інформації – віроломні та прямі заяви рупорів, високочолий і тавтологічний лепет «інтелектуалів», хитрі напівнатяки тіктокерів, сіяння сумнівів у однозначності від «лібералів», – то вони вписуються у базові наративи.
Пропаганда буває:
– білою (інформація зі зміщеними акцентами з вказаними джерелами),
– сірою (маніпулятивна або оманлива інформація без вказування джерел),
– чорною (інформація, що подається від імені ворога або третіх осіб).
Більше про пропаганду читайте тут.
ПСИХОЛОГІЧНА ВІЙНА
Психологічна війна (Psychological warfare) – це дещо вужче поняття. Якщо пропаганда працює за принципом килимового бомбардування максимальних площ, то психологічна війна – це прицільні прильоти. Знову спростимо, йдеться про підрив бойового духу та мотивації до спротиву противника.
Психологічна війна стара, як саме поняття війни. Чингізхан захоплював кілька сіл, жорстоко розправлявся з їхніми мешканцями, а чутки про це швидко ширилися околицями і деморалізували тих, хто хотів чинити опір. Також цей майстер психологічної війни наказував своїм вершникам чіпляти до коней гілки, щоб здіймати велику куряву, а вночі вони мали нести по кілька смолоскипів, щоб противник думав, що війська у хана дуже багато.
Психологічний арсенал активно розвинувся за часів Першої світової. Британці підривали бойовий дух німців за допомогою листівок про те, як добре у полоні і який поганий кайзер. Їх закидували артилерією у ворожі окопи (бл. 26 млн листівок за всю війну). Психологічні прийоми активно використовували під час Другої світової, Корейської та В’єтнамської воєн.
Які основні цілі психологічної війни? Ворог намагається нав’язати:
– страх,
– недовіру до командування, побратимів та союзників,
– бажання капітуляції або компромісів за всяку ціну,
– розкол суспільства, пошук внутрішніх ворогів.
Для психологічного тиску задіюються цілком різні засоби:
– військові (показова жорстокість або гуманність до цивільного населення та військовополонених),
– економічні (блокади, ембарго, санкції, фінансові вливання),
– дипломатичні (таємні союзи, інтриги),
– інформаційні (вкиди, маніпуляції, сарафанне радіо, ботоферми).
Вдало спрепарована ворожа інформація, що лягає на страхи й очікування, виглядає непомітно, люди у неї вірять і самотужки поширюють.
Ось кілька нещодавніх прикладів: «Невдячні переселенці поводяться, як бидло», «Знахабнілі мешканці західних областей обдирають переселенців і наживаються на війні», «Командування забуло про захисників Азовсталі», «Між Залужним і Зеленським конфлікт», «Київ віддав на поталу окупанту Херсон», «Харків захищають гірше, ніж Київ».
Усі ці меседжі працюють на зневіру, внутрішні конфлікти та страх. Деякі з них базуються на фактах. Наприклад, захисники Маріуполя перебували в повному оточенні, Херсон поки, справді, окупований, а Харків потерпає від ворожої артилерії. Але подальша інтерпретація маніпулятивна. Про захисників Азовсталі ніхто не забував, туди під страшним ризиком літали вертольоти, Херсон звільнять, щойно випаде така можливість, а Харків, на жаль, занадто близько до кордону РФ, звідки долітає ворожа артилерія. Інші меседжі будуються на стереотипах («де два українці, там три гетьмани», «східняки vs. західняки»).
Для створення інформаційних меседжів психологічної війни використовують:
– зручні факти, які можна подати маніпулятивно або роздути,
– непорозуміння, які можна подати, як серйозні конфлікти,
– вигадки, що лягають на стереотипи,
– фантазії про бойову міць і незламність противника.
ІПСО
Інформаційно-психологічна операція (Psyop) – це найвужче поняття. Якщо пропаганду та психологічну війну можна помітити неозброєним оком, то справді грамотна ІПСО випливає на яв тільки згодом. Пропаганда націлена на широке переконування, психологічна війна – на конкретну реакцію (зневіру та капітулянтські настрої), а ІПСО – на схиляння до конкретних дій певної групи людей, в ідеалі з найвищого керівництва.
ІПСО працює з волею, розумінням і спроможностями ворогів, щоб схилити їх до тих чи інших дій або бездіяльності. Американська доктрина розрізняє стратегічні, оперативні і тактичні ІПСО, що працюють на різних рівнях.
Олег Покальчук наводить два приклади успішних російських ІПСО: кейс Надії Савченко (її взяли в полон, допомогли сформувати потужний образ нескореної героїні і проштовхнути в парламент, а потім за допомогою цього інформаційного образу пролобіювати деструктивний «закон Савченко», внаслідок якого багато злочинців вийшло на волю). Ця ІПСО багатоетапна, тривала й непомітна.
Другий приклад, який навів експерт, – це тотальний пошук міток для диверсантів у перші тижні широкомасштабного вторгнення. На думку експерта, мітки, справді, були реальними, але вони не мали іншої функції, окрім як сіяти хаос і відволікати від реального і структурованого опору. За допомогою цієї ІПСО ворог міг вивчати вразливість українського соціуму на вкиди і т. д.
***
Пропаганда, психологічна війна й ІПСО – це не тільки засоби противника, ми також успішно застосовуємо ці інструменти. Однак ними повинні займатися і займаються фахові спеціалісти. Усім іншим важливо працювати над чутливістю до ворожих інформаційних атак. А тут допоможе холодна голова, критичне мислення й уважність до джерел інформації та фактів.
