Стан справ із реформуванням місцевого самоврядування і територіальної організації влади став темою пресконференції, організованої Центром політико-правових реформ в межах проєкту «Підтримка органів влади України у реформуванні місцевого самоврядування і територіальної організації влади в контексті європейської інтеграції України та моніторинг виконання завдань у цій сфері», який почав реалізовувати ЦППР за підтримки Програми «U-LEAD з Європою».
Реформа місцевого самоврядування вважається чи не найуспішнішою в Україні. У 2020 році була здійснена реформа адміністративно-територіального устрою, внаслідок чого більшість громад стали спроможними для надання всіх послуг, які передбачено децентралізувати. Відбулась і часткова децентралізація повноважень і фінансових ресурсів, що суттєво посилило місцеве самоврядування. Однак, як зазначив голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко, ця реформа ще не завершена.
«Багато чого не зроблено. Не внесені зміни в Конституцію України, що було передбачено. Нереалізовано реформи, пов’язані зі статусом громади. А відповідно до традицій і системи місцевого самоврядування в європейських країнах, громада мала би бути одночасно і адміністративно-територіальною одиницею, і юридичною особою. До сих пір у нас цього немає. Недецентралізовані всі повноваження, які планувалися для децентралізації. Не реформовані місцеві державні адміністрації, що також передбачалося концепцією цієї реформи», – підкреслив голова правління Центру політико-правових реформ.
На думку професора НаУКМА, члена-кореспондента НАПН України Анатолія Зайця, комплексний погляд на реформування місцевого самоврядування мав би насамперед визначити основну ланку, за якою ми могли би витягнути усю реформу місцевого самоврядування. І ця провідна центральна ланка – визначення громади юридичною особою публічного права.
«Насправді в усій Європі ми разом із деякими радянськими республіками залишилися лише такими невеличкими острівцями, які визнають юридичними особами публічного права не громади, а органи місцевого самоврядування. Ми розуміємо, що із цим статусом громади як юридичної особи публічного права пов’язаний консольний принцип автономності місцевого самоврядування, з яким свою чергою пов’язана фінансова самостійність, податкова автономність і фіскальна достатність, майнова незалежність. В цілому також це означатиме остаточну відмову від фундаментальних принципів побудови системи публічної влади авторитарно-радянського зразка», – зазначив Анатолій Заєць, додавши, що йде підготовка проєкту закона про самоврядування громади, що допоможе громадам імплементувати цей статус.
Науковий керівник напряму «Місцеве самоврядування та децентралізація» Центру політико-правових реформ Василь Куйбіда наголосив на тому, що розробляючи нове законодавче забезпечення для місцевого самоврядування, треба розуміти, що старі концепції вже віджили своє.
«Концепції 2014 року спиралася на концепцію, яка була затверджена в 2009 року, а тоді ніхто не говорив про майбутню війну з Росією. Окрім того, на той час ми ще не йшли по шляху до євроінтеграції, не мали плану, що треба зробити і в яких галузях. Тому, про які можна говорити особливості реалізації старої концепції? Треба мати нову концепцію, а тоді, маючи перелік усіх кроків, можна виділяти з них першочергові чи особливі значущі для нас на цьому проміжку», – сказав він.
Ігор Коліушко відмітив, що мета проєкту «Підтримка органів влади України у реформуванні місцевого самоврядування і територіальної організації влади в контексті європейської інтеграції України та моніторинг виконання завдань у цій сфері», як і всього Центру політико-правових реформ полягає як раз в тому, щоб розробляти ті документи, політики і законопроекти, які можуть показувати стратегічний шлях розвитку місцевого самоврядування в Україні.
