В Українському кризовому медіа-центрі відбулася спільна пресподія Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, Української асоціації релігієзнавців та Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України з нагоди Всесвітнього дня релігії.
Голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський зазначив, що Україна має всі підстави пишатися тим, що це земля, де релігійна свобода для кожного не є лише гаслом, а втілена в життя, де немає привілейованих церков, де є унікальні випадки співпраці різних релігійних організацій. Це є достатньо унікальною ситуацією для сучасного світу, а особливо для Європи.
“Ми навіть не могли уявити, що наші співвітчизники на окупованих територіях, на Донбасі та в Криму будуть потерпати від безпрецендентних гонінь, порушень релігійної свободи, які здавалося б відійшли в середні віки, що будуть вбивати священників, що будуть давати 6,7,8,9, і навіть 19 років ув’язнення. Як членам релігійної спільноти Хізб ут-Тахрір. Таких термінів не давали навіть у Радянському союзі. Не могли ми собі уявити, що сотні культових споруд буде зруйновано., що цілі релігійні громади будуть шукати прихистку і виїжджати”, – розповів Віктор Єленський .
Олександр Саган розповів про інституцію, яку він представляє – відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.
Він наголосив на важливості боротьби з фейками щодо релігійного життя в Україні, які Росія продукує і поширює не Захід.
Також релігієзнавець вернув увагу на плутанину у поняттях рівності та рівноправності церков.
“Тут є певний нюанс. Ми можемо говорити про те, що релігії рівноправні між собою. Але рівноправні вони у своїх правах, які прописані у законах. Але також вони рівноправні у своїх обов’язках, які також прописані в законах. І тут ми повинні звернути увагу, що деякі із релігійних інституцій нехтують своїми обов’язками. На сьогодні ми бачимо масове невиконання чинного законодавства. Це стосується навіть виконання рішення так званого закону про перейменування. І навіть виконання рішень господарських судів. Найяскравіший приклад – це самобуд біля Десятинної церкви – є вже рішення всіх можливих судів щодо його зненсення, він далі роками стоїть і не зноситься. І по Україні таких рішень судів багато”.
Олександр Саган наголосив, що релігійні інституції теж несуть певні зобов’язання і певні права, і їхні клірки такі ж громадяни України, як і всі інші.
Також він зазначив, що вже сьогодні ми повинні продумувати ситуацію, яка склалася на окупованих територіях.
“У нас є території, які вже 10 років під окупацією. Там відбулися дуже значні зміни щодо переформатування релігійного простору. Треба розуміти тенденції, які виникнуть після звільнення цих територій”.
Але, за словами Олександра, тут ми виходимо на серйозну проблему підготовки кадрів з релігієзнавства в Україні.
“На сьогодні ситуація із кадрами катастрофічна. Держава Україна чомусь вважає, що позитивна динаміка у сфері свободи совісті -це процес, який сам собою склався. Але насправді це важка щоденна робота дуже багатьох людей, які мають професійну освіту і практичну підготовку. На сьогодні, на жаль, йде ліквідація напряму релігієзнавства. Наслідки цього будуть складні, економічно і політично відчутні для держави Україна”.
Отець Георгій Коваленко зазначив, що на цій зустрічі він позиціонує себе, як представника певної ідеї – ідеї відкритого православ’я.
“Ми потребуємо оновленого і очищеного від імперського російського спадку православ’я. Це велика робота, яку ми маємо проводити, і яку веде зараз ПЦУ”.
Релігієзнавець Руслан Халіков розповів про проєкт “Релігія в огні”, яким керує.
“Вже в перші дні повномасштабної війни, коли ще на території київської області стояли ворожі війська, почалися вбивства священників і релігійних активістів, які стали волонтерами. Також почалися обстріли церков. Відразу постала потреба, щоб це фіксувати. Релігійна споруда будь-якої конфесії так само, як лікарні та школи є захищеними міднародним гуманітарним правом, і осбтріл релігійної споруди є порушенням міжнародного гуманітарного права, а цілеспрямований обстріл є воєнним злочином. Фіксація цих злочинів є важливою складовою, щоб в подальшому подавати позови до міжнародних судів”.
Релігієзнавець розповів, що на сьогодні в базі даних проєкту є близько 520 релігійних споруд різних конфесій, які постраждали внаслідок бойових дій, або були повністю знищені. Чверть із цих 520-ти споруд вже непридатні до використання, адже повністю або значно зруйновані.
У деяких випадках релігійні споруди були знищені разом із людьми всередині. Наприклад, сіверськодонецька мечеть.
Приблизно кожна 50-та споруда постраждала. Найбільше постраждалих споруд у Донецькій області – 102. У Київській області понад 80 релігійних об’єктів постраждало.
Повну версію пресподії ви можете переглянути у відео на початку статті.
