“Антитерористичні заходи” Азербайджану в Карабасі: безпекові наслідки для Південного Кавказу. Що спричинило нинішній етап кризи у відносинах Вірменії та Росії? Основні наративи російської пропаганди щодо позиції Вірменії. Такі теми обрала Групи аналізу гібридних впливів Українського кризового медіа-центру для брифінгу “Єреван “вислизає” з орбіти Кремля: Що стоїть за інформаційним протистоянням Вірменії та Росії?”
На думку політичного аналітика Грузинського центру стратегічного аналізу (GSAC) Гели Васадзе, у Нагірному Карабасі політика заморожених конфліктів, яку проводила РФ протягом останніх десятиліть у колишніх республіках СРСР, дала тріщину. Отримавши політичну поразку на Південному Кавказі, у Москві тепер намагатимуться посилити інформаційний вплив на Вірменію з метою зміни існуючої влади.
«Росії вдалося заморозити цей конфлікт на 35 років. Проте останні події продемонстрували її капітуляцію на цій території, адже вона була представлена там увесь цей час. Мало того, саме вона, а не Вірменія, контролювала ситуацію в Нагірному Карабасі», – відзначив експерт.
Гела Васадзе нагадав, що у радянський період Вірменія була однією з найбільш антирадянських республік. Проте Російській Федерації вдалося її включити до орбіти своїх інтересів. Все змінилося наприкінці нульових, коли Азербайджан завдяки контракту століття, що дозволив транснаціональним компаніям увійти на свій ринок нафти та нафтопродуктів, а також нафтопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан, отримав економічну незалежність від Росії. Ситуація для Москви погіршиласмя з приходом до влади Ердогана.
«З цього моменту Туреччина стала активно підтримувати Азербайджан, і склалася конфігурація, коли Азербайджан зростав, у той час як у Вірменії, яка перебувала за «дружніми» багнетами, вважали, що 30 років так прожили, проживемо й надалі, – пояснив він. – До 2020 року Азербайджан вже накопичив ресурси для того, щоб провести операцію зі звільнення цих семи районів. У Москві ж вважали, що з цього нічого не вийде. Кардинально ситуація змінилася після серпня 2022 року. Що сталося у цей час? Наступ ЗСУ під Харковом. Воно показало, що Росія не просто може не виграти, а й програти».
Основні наративи, які використовувала російська пропаганда у кейсі останньбої фази карабаського конфлікту, представив аналітик Групи аналізу гібридних впливів УКМЦ Антон Хім’як,
«Ми виділили у три блоки. У внутрішньополітичному блоці російська пропаганда намагалася представити оточення Пашиняна як зрадників інтересів Вірменії, а його самого як політика, який перекладає відповідальність на Росію. Крім того, робився акцент на тому, що у порівнянні з виборами 2018 року політсила Пашиняна втратила майже три чверті виборців», – розповів він.
В контексті ескалації російські наративи зводились до тез: Пашинян «остаточно зіллє Карабах»; Проти Росії виступають лише «вірменські ліберали та фанати Пашиняна»; Російські миротворці захищають біженців Карабаху.
Нарешті третій блок торкався зовнішньої політики. Ціллю росіян було переконати вірмен в тому, що їх країна – це локальна Україна, США дестабілізує регіон, послаблення впливу РФ в регіоні призведе до руйнування архітектури безпеки Південного Кавказу, а напад Азербайджану на Карабах – демонстрація сили з боку Ердогана з метою тиску на Москву в питанні зернової угоди.
Модератор брифінгу, старший аналітик Групи аналізу гібридних впливів УКМЦ Володимир Соловʼян, підводячи підсумки, констатував, що розчарування у власних елітах і в Росії поширює апатію серед вірмен і в подальшому ця тенденція зростатиме. На цьому тлі для Росії важливо розкачати політичну активність в цій країні.
«Можемо спрогнозувати, що у короткостроковій перспективі росіяни намагатимуться посилити інформаційний вплив у Вірменії і основною метою буде навіть не збільшення симпатиків Росії, скільки збільшення політичної активності з метою спробувати змістити Пашиняна, поставивши більш лояльного правителя. Однак, треба визнати, що інструментарій РФ скорочується», – підкреслив Володимир Соловʼян.
