Новим президентом Польщі обрано Кароля Навроцького. Його політична платформа передбачає жорсткіший курс щодо України – зокрема в питаннях євроатлантичної інтеграції та політики історичної пам’яті. Це, у свою чергу, породжує низку запитань щодо майбутнього українсько-польських відносин, які, попри нинішнє охолодження, залишаються ключовим чинником регіональної безпеки.
Щодо даної теми ми поспілкувались зі Станіславом Желіховським, кандидатом політичних наук, експертом з міжнародної політики.
На Вашу думку, як президенство Кароля Навроцького може вплинути на динаміку польсько-українських відносин?
Для України важливо, щоб президент Польщі був лояльним до Києва, підтримував нашу державу, особливо в питаннях зовнішньої політики. В той же час, твердження, що від Кароля Навроцького повністю залежатимуть польсько-українські відносини, є відвертим перебільшенням.
Ми зацікавлені у щирому, продуктивному діалозі між Україною та Польщею. Думаю, обидві сторони готові над цим працювати. Але без викликів, очевидно, не обійдеться. Важливо, що президент Зеленський оперативно привітав новообраного польського колегу з перемогою та висловив надію на подальшу співпрацю.
У відповідь Навроцький також наголосив на важливості партнерства з Україною, хоча й згадав про необхідність вирішити складні історичні питання. Такий підхід Навроцького є передбачуваним, зважаючи на його минуле історика і керівника інституцій, пов’язаних з політикою національної пам’яті. Водночас в його заявах прослідковується дещо однобічна інтерпретація минулого. Отож для нас критично важливо не допустити, щоб спільне історичне минуле руйнувало спільне майбутнє. Це завдання для українських політиків, дипломатії та громадянського суспільства.
Чи може тема України стати фактором внутрішньополітичного протистояння між урядом Дональда Туска та новообраного президента?
Я не виключаю, що певний час президент Навроцький і прем’єр Туск співіснуватимуть в парадигмі конфлікту. Попередній дворічний електоральний цикл завершився, але змагання за електорат триватиме надалі. Партії вже готуються до парламентських виборів 2027 року, можливо й дострокових. Протистояння між «Громадянською платформою» (ГП) та «Правом і справедливістю» (ПіС) має не лише політичне, але й соціально-політичне підґрунтя.
Українське питання може стати інструментом маніпуляцій в рамках внутрішньополітичної боротьби. Очевидно, постануть теми експорту української продукції через територію Польщі, питання міграції, а також євроінтеграції України. Тут позиція Навроцького суперечлива відносно України – раніше він висловлював сепсис щодо вступу України до ЄС. Також в ході виборчої кампанії, будучи кандидатом, новообраний президент артикулював подібну позицію стосовно членства України в НАТО. Це, безумовно, виклик для двосторонніх відносин.
В даній ситуації, на мою думку, важлива співпраця на інституційному рівні. А також особливу роль має відігравати громадянське суспільство як посередник між державами, що доносить правдиву інформацію, гасить конфлікти, протистоїть негативним сценаріям, які можуть запускатися “згори”.
– Чи вбачаєте ризик інформаційного втручання Росії у сферу польсько-українських відносин?
Оскільки Польща не у стані війни з РФ, в країні зберігається відкритий доступ до більшості російських ЗМІ, ресурсів сумнівного характеру. Це створює вразливість, якою користується Кремль. Ми бачимо, як посилилась підтримка партії “Конфедерація”. Представник націоналістів на президентських виборах – Славомір Менцен – прокоментував перемогу Навроцького, нагадавши про те, що той пристав на його вимоги, зокрема в контексті обіцянки не пускати Україну до НАТО. Також відзначу несподівано високий результат на президентських виборах радикального антиукраїнського кандидати Гжегоша Брауна. Отож вимальовується тривожна тенденція. Думаю, градус у відносинах України та Польщі підвищуватиме не президент, а ультраправі політичні сили, які претендуватимуть на виборця, що розчарувався у владі (ГП) та головній опозиційній силі (ПіС).
Наразі немає підстав говорити про кризу у відносинах. Але руку на пульсі тримати потрібно – передусім польському суспільству, адже воно першим відчуває наслідки політичних рішень. Якщо поляки не будуть мислити критично, якщо піддадуться впливу дезінформації, яку поширює Росія, або наративам, що надходять від сумнозвісних політиків чи політичних груп – ситуація може швидко погіршитися.
