У видавництві Марка Мельника вийшла книга «Шляхетні серця», яка розказує про козаків-добровольців, які загинули в боротьбі за Українську державу у 2022–2023 роках: Олега «Чорного» Собченка, Юрія «Руфа» Дадака, Юліана «Бобра» Матвійчука, Дениса «Бука» Антіпова.
Цій події, а також однойменному документальному фільму було присвячено брифінг в Українському кризовому медіа-центрі.
Історичним клубом “Холодний Яр” ця книга рекомендована для вивчення в середніх і вищих навчальних закладах Міністерства освіти України, Міністерства оборони України, МВС, Національної гвардії і Патрульної поліції.
Окрім біографій героїв, в ній опубліковано їхні спогади та спомини їхніх друзів, побратимів і рідних. Серед них Павло Подобєд, Ігор Луценко, Олександр Стець, Сергій Василюк, Роман Коваль, Орест Стець, Марія Антіпова, Лілія Матвійчук, Андрій Мацьків, Андрій Ковальов, Олег Слабоспицький, Євген Карась, Галина Бабій, Павло Дзіковський, Галина Добровольська-Рибалкіна, Ігор Іваньков, Друг “Бобер”, Євген Борісов, Діана Козир, Максим Новицький-“Холодний”, Тарас Марущак, Ігор Шолтис-“Шульц”, друг “Яр”, Тарас Кобза, Сергій Мошенко, Тарас Синяговський, Ігор Скляр, Микола Біляєв, Андрій Олефіренко, Костянтин Сандига, Андрій Бугрій, Олександр Москаленко, Сергій Калініченко.
Як відзначив модератор заходу, кандидат історичних наук Ігор Стамбол, 104 року тому відбувся легендарний Перший зимовий похід Української армії. Це була війна з тим самим супротивником, і все те, що відбувається сьогодні, дуже часто відгукується, коли ми говоримо про такі історичні події.
Наприкінці листопада 1919 року рештки Української армії докотилися до так званого трикутника смерті, де вони були стиснуті трьома арміями – більшовицькою, білогвардійською і польською. До того ж, ситуація була ускладнена тифом. Інші армії мали лікарів, медперсонал, ліки, а наша навіть не мала бинтів. З огляду на жалюгідний стан армії, головний отаман вирішив, що боротьба завершена, звільнив вояків від присяги, віддав наказ нищити зброю і виїхав у Польщу, залишивши напризволяще українську армію. Однак, раптом промайнуло: хто хоче – може залишитись в армії.
«Це був блиск віри. За якусь мить трагедія стала виходом до слави. Знову Батьківщина нас потребує, знову ми вояки, знову ми люди. І було прийняте рішення продовжити боротьбу», – відмітив, згадуючи ті часи, президент Історичного клубу “Холодний Яр”, член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України, академік Національної академії наук вищої освіти України, редактор газети “Незборима нація” Роман Коваль.
Він підкреслив, що з ясними очима воювали і воюють і в нинішній армії українці проти споконвічного ворога. Герої книги є нащадками отих славних чорних запорожців, богданівців, холодноярців, лицарів Першого зимового походу.
«Люди, з якими нам пощастило жити в одну епоху, тримали за своє життя на плечах наше сьогодення і майбутнє. Те, що їх не стало – важка і болюча втрата, але зараз м’яч на нашій стороні поля, і нам треба зробити так, щоб їхнє життя продовжувало конвертуватися в силу. Здебільшого це наші шанси на найближчу перемогу. Ми повинні зробити все для того, щоб вони стали національними героями. Такі фільми і книжки, будь-яка інформаційна діяльність дає шанс, що ми це не забудемо», – наголосив видавець, учасник АТО, віцепрезидент Історичного клубу “Холодний Яр” Марко Коваль.
