Автор: Володимир Солов’ян, старший аналітик HWAG
Перша декада вересня в Росії пройшла під акомпанемент місцевих виборів (так званий “Єдиний день голосування – 2023”). Цьогоріч регіональні та муніципальні вибори в РФ – це понад 4 тисячі кампаній, на яких “розігрувавалось” близько 34 тисяч виборних посад. Нових “депутатів” місцевих “парламентів” та міських “рад” отримали чотири анексовані Росією області України – Донецька, Луганська, Запорізька та Херсонська. В Криму відбулися лише довибори в Держдуму РФ
На перший погляд, виникає питання – невже можна говорити про вибори в реальності, в якій відсутній навіть натяк на свободу слова, обмежено майже всі права громадян, заборонені публічні акції, запроваджено військову цензуру?
Втім в рамках даної статі ми оминемо процедурні особливості російських виборів та питання відповідності демократичним стандартам. Насправді, електоральні процеси, навіть під грубим покривалом тоталітаризму, підсвічують тенденції політики влади та настроїв населення, які старанно маскує пропаганда.
Тож аналіз агітаційної продукції кандидатів є джерелом інформації про реальне ставлення російського населення до найбільш гострої політичної теми – війни.
З іншого боку, поточні місцеві вибори в РФ становлять інтерес, оскільки є генеральною репетицією напередодні головного дійства – переобрання Путіна навесні 2024. Тож в рамках цьогорічної виборчої кампанії відбувається регіональне калібрування основних наративів та інструментів фальсифікації, які дозволять незабаром забезпечити картинку всенародної підтримки вождя.
Звісно, найбільш пристальну увагу України привертає “голосування” на окупованих територіях, оскільки навіть фейкові вибори є інструментом інституціоналізації анексій, які були проведені Москвою у вересні минулого року. Фіксація виборчих активностей росіян та їхніх посіпак є важливим в контексті відповідальності країни-агресора та безпосередніх виконавців численних злочинів.
HWAG пропонує зазирнути за лаштунки кампанії місцевих виборів в Росії та дізнатись про що говорить мова політичної агітації в реаліях путінізму.
Партійні ландшафти
Місцеві вибори в РФ, в тому числі на окупованих територіях, проходили за моделлю домінантного лідера. Дана роль належить Єдиній Росії (ЄР). Решта парламентських партій (Комуністична партія Російської Федерації (КПРФ), Ліберально-демократична партія Росії (ЛДПР), Справедлива Росія — Патріоти — За правду (СРЗП), Нові люди (НЛ)) під пильним наглядом Кремля вишкрібають крихти з дальніх закутків російського електорального поля. Партійні лозунги і програми російських політсил – стерильні в чутливих для влади питаннях та ретельно зачесані під “генеральну лінію”.
Попри провали на військовому та зовнішньополітичному треках, середня температура по палаті залишається комфортною для Кремля. Переважну більшість депутатських мандатів та інших виборних посад отримали висуванці головної пропутінської партії. Кандидати від ЄР позиціонували себе в рамках формули “команда президента”, апелюючи до образу національного лідера, чий персональний рейтинг на два десятки пунктів перевищує показники партії.
В КПРФ традиційно будували свою кампанію на соціальній проблематиці. З позицій політичного піару – агітпродукція російських комуністів вкрай банальна та позбавлена креативу.
“Ізюминка” ЛДПР – експлуатація образу Жириновського (як на рівні абсурдних лозунгів “подвоїти населення Росії”, так і через загравання з віяннями сучасності – нещодавно покійний партійний лідер “реінкарнувався” в цифровому форматі).
На протилежному фланзі системної “опозиції” – “Нові люди”, які йшли на вибори під радикальним (особливо за нинішніми російськими мірками) лозунгом – “Міняйте коней, переправи не буде”. Втім, насправді, функціонал політсили доволі обмежений – привести на вибори людей ліберальних поглядів, які з певних причин продовжують приймати участь в театрі кріпаків під сатиричною вивіскою “вибори в Росії”.
Тема війни на місцевих виборах
Головною ознакою місцевих виборів є домінування локального порядку денного. Тема війни – практично відсутня в зовнішній агітаційній продукції – відеороликах кандидатів, плакатах, білбордах тощо. Показово, що основними лозунгами локальних виборчих кампаній були тривіальні формулювання: «Підмосков’ю – розвиток», «Кожному жителю – гідне життя», «На одній хвилі з народом», «Тільки вперед», «Ми разом». «Сказано – зроблено», «Люди – наша головна цінність»….
За спостереженням російських політтехнологів, стилістично та змістовно кампанії кандидатів “перемішалися до стану, коли навіть спеціаліст не може їх розрізнити”.
Кастрована свастика рашизму — латинська літера «Z» — з’являлась в агітації набагато рідше у порівнянні з минулорічними місцевими виборами. На муніципальному рівні її можна, як правило, зустріти в лозунгах «Zа …..(щось приємне для виборця)».
Серед кандидатів на значимі посади, до прикладу глави регіону чи адміністративного центру суб’єкта Федерації, вихідців з так званої “СВО” було небагато. Показова історія трапилась на виборах глави Республіки Хакасія, де єдинорос, який півроку відвоював на території України, програв за рейтингами діючому очільнику області від КПРФ. Інший приклад – фаворит виборів губернатора Омської області Віталій Хоценко, якого в червні 2022 Путін поставив керувати “урядом” бойовиків “ДНР”. В ході кампанії чиновник майже не виставляв напоказ свій нещодавній досвід роботи в Донецьку.
МікрОпозиція
Партія «Яблуко» залишається єдиною політичною силою, яка продовжує просувати пацифістську адженду. Нечисленні кандидати партії на муніципальному рівні використовують “екстремістські” гасла “Я за мир”, “За мир і свободу”, “Всі все розуміють”.
В ході голосування також був зафіксований поодинокий “ексцес” політичної незгоди звичайних громадян. На дільниці №1246 у селі Атаманове (Кемеровська область) виборці писали на бюлетенях «Поверніть мобілізованих, якщо ваше слово щось означає», «Поверніть наших хлопців додому», «Поверніть мобілізованих».
Як проходить голосування на окупованих територіях?
Головною особливістю нинішньої виборчої кампанії є інкорпорація захоплених українських територій до структури російської владної вертикалі. Для того, щоб провести так звані “вибори” в регіонах, які становлять тил військового контингенту РФ, Кремлю довелось переписувати власне законодавство. Однак крючкотворство Держдуми не скасує очевидного факту – своїми діями Москва та її посіпаки-колаборанти наражають на небезпеку мешканців окупованих територій України.
Подібно до голосування на російських президентських виборах 2018 року в Криму, результати представників правлячої політсили на “нових територіях” трактуються як пряме свідчення підтримки персонально Путіна. Пропаганда використовує картинку “плебісциту” в окупованих районах України для демонстрації “народного щастя” визволених з-під “бандерівського гніту” екс-українців. Тому кремлівські політтехнологи основні зусилля зосередили на забезпеченні потрібного рівня всенародного “одобрямсу” ЄР на Донбасі, в Запорізькій та Херсонськиій областях.
В основі візуальної компоненти виборчої кампанії на окупованих територіях України лежить відтворення меседжів минулорічних фейкових “референдумів”: “Росія – це майбутнє!”, “Ми разом з Росією”, “Ми один народ”, “Ми повертаємося додому”, “З Росією назавжди” тощо. Партії та кандидати дублювали лозунги про “відновлення Донбасу”, “ліквідацію загроз з боку України” та “повернення мирного життя”, які злились в єдиний потік агресивної пропаганди рашизму.
“Російські окупаційні адміністрації примусово залучають до участі у виборах громадян України — мешканців тимчасово окупованих територій. Використовується шантаж, залякування, насильницька паспортизація, заміна українських ідентифікаційних документів на їхні російські аналоги” – йдеться у зверненні Балкансько-Української мережі співпраці до міжнародної спільноти.
Мелітополь, 2022 / Донецьк, 2023
Крім традиційних виборчих технологій, таких як роздача гуманітарки та зустрічі з громадянами, окупанти активно залучали молодіжні організації до агітаційної діяльності.
Звісно, не обходиться і без звичного для російських псевдореферендумів “голосування” під дулом автомату.
Ще однією характерною ознакою місцевих “виборів” на “нових територіях” стало залучення до агітації колишніх ватажків бойовиків.
Отож можна констатувати суттєві відмінності в спрямованості агітації на окупованих територіях та в російських регіонах. В Росії кандидати не виходили за рамки питань муніципального значення, в той час як в анексованих районах виборча кампанія часто нагадувала антиукраїнську істерію.
Як українські безпілотники атакували вибори мера Москви
На вибори очільника російської столиці слід звернути увагу з кількох причин.
По-перше, населення Москви – на даний час майже недоторканий мобілізаційний запас для російської армії. На тлі слухів про підготовку нової хвилі мобілізації, в ході якої Генштаб РФ має намір рекрутувати від 250 до 400 тис осіб, виборчий процес в столиці країни-агресора слід розглядати під призмою відпрацювання інформаційного супроводу кампанії добору в російські війська.
По друге, як свідчить історія Росії, події в столиці завжди формувалали політику країни в національному чи імперському масштабі. Навряд чи слід очікувати відкритого протесту в нинішніх умовах, однак мобілізація москвичів може стати тригером антивоєнних процесів.
Враховуючи значення соціально-політичної стабільності в “стольному граді”, до переобрання діючого мера Сєргєя Собяніна Кремль почав готуватись заздалегідь. Ще у вересні минулого року, вітаючи Москву з Днем міста, Путін висловив впевненість, що на виборах жителі столиці “достойно оцінять ефективну роботу нинішнього градоначальника”.
В умовах стирильного політичного середовища вибори мера Москви перетворитись на рутину. Тож єдиним пам’ятним моментом кампанії стала серія атак українських БПЛА на об’єкти в центрі та на околицях російської столиці. Кремлівський фаворит Собянін обрав лінію на заспокоєння виборця – міська влада всіляко намагалась применшити інформаційний ефект вторгнення ворожих безпілотників в повітряний простір столиці.
Безпілотні “чорні лебеді” СВО дали іншим учасникам мерських перегонів довгоочікувану можливість виокремитись на тлі шаблонованих передвиборчих кампаній. Есер (СРЗП) Дмітрій Гусєв взявся готувати “Московські народні дружини”, закликав розробити систему оповіщення на випадок атаки безпілотників та посилити контроль за інформацією про роботу ППО. Кандидат від “Нових Людей” Даванков запропонував “до кінця СВО переобладнати та направити в небо половину дорожніх та вуличних камер та дві третини камер МКАД”.
Генеральна репетиція переобрання Путіна
Роками російський телевізор переконував свого глядача у безальтернативності путінського режиму. Як наслідок, в ході минулих електоральних кампаній кремлівські технологи постали перед проблемою втрати інтересу виборця до дійства, в якому всі сценарії заздалегідь розписані.
“Винаходом”, який дозволив накрутити показник явки попри апатію виборця, стало електронне голосування. Згідно даних російського центрвиборчкому, в Дистанційному електронному голосуванні взяло участь понад 3 млн осіб, ще 200 тис виявили бажання віддати голос через застосунок «Мобільний виборець». Враховуючи, що вже навесні наступного року нас очікують президентські вибори в РФ, Єдиний день голосування-2023 відіграє роль полігону для обкатки та удосконалення технологій електронного голосування. Важливо відзначити – подальшу долю онлайн-бюлетеня неможливо відслідкувати та здійснити перерахунок у випадку фальсифікації. Тож в руках Кремля опинилась чарівна паличка, помахом якої система без зайвих зусиль намалює Путіну потрібний результат.
Також, в рамках поточних виборів була відпрацьована технологія екстериторіального голосування (дільниці за межами території суб’єкта РФ). Формально це зроблено з метою охопити біженців з окупованих територій, які осіли в різних частинах Росії. В той же час, на таких дільницях фактично відсутні можливості для громадського контролю, що стане в нагоді Кремлю весною 2024 в ході президентських виборів.
Підсумовуючи, слід відзначити наступне:
- Зазвичай характерною ознакою муніципальних виборів є фокус на локальній проблематиці. Втім нинішня ситуація особлива. Війна стала найбільшим подразником народних настроїв в Росії. Тому ігнорування кандидатами тематики війни та протистояння із Заходом в ході місцевих виборів 2023 року є доволі показовим симптомом. Аналіз агітаційних матеріалів засвідчує відсутність активного запиту російського виборця на мілітарну атрибутику та риторику. Це є ознакою втоми пересічних росіян від пропаганди війни, яка без зупинку лунає в державних ЗМІ. Слід зазначити, що дана тенденція суперечить офіційній соціології Кремля, яка проголошує всеохоплюючу підтримку “військової операції”. Тривожний дзвіночок для Кремля напередодні нової хвилі мобілізації.
- Виборча кампанія на окупованих територіях була побудована за принципово іншою моделлю, а саме референдуму на підтримку російського президента. Відтак агітаційна кампанія влади в цих районах чергує традиційні технології підкупу виборця різноманітними дрібними соціальними благами з відвертою україноненависницькою пропагандою. Таким чином Кремль використовує модерний атрибут західної демократії для задоволення своїх середньовічних загарбницьких апетитів.
- За влучною оцінкою путінського речника Дмитрія Пєскова, президентські вибори в РФ – “не зовсім демократія, а дороговартісна бюрократія”. Знищивши будь-яку внутрішньополітичну конкуренцію, Кремль перетворив вибори на трагікомічний фарс. Втім, універсальний modus operandi тоталітарних режимів – це строге слідування процедурам, які ‘підтримують образ легітимності верховного правителя. Відтак, перспектива переобрання Путіна в умовах неуспішної та виснажливої війни є джерелом нервозності владного апарату. Для виправдання продовження війни російському лідеру потрібна не просто абсолютна, а домінуюча більшість (недарма Пєсков говорив про 90% голосів). Тому система навіть в умовах безальтернативності вибору продовжує відпрацьовувати різні формати фальсифікації необхідного результату.
