ЄС хоче стати першим кліматично нейтральним континентом, і тому Україні у будь-якому випадку треба поступово реалізовувати кліматичну нейтральність у найближчі десятиліття та відмовлятися від вугілля та вугільних станцій. Але що в такому разі робити із шахтарськими містами? Цю проблему у виданні «Східний варіант» досліджує Інга Павлій.
Екологи спільно з державними органами розробляють основи “справедливої трансформації” таких міст та селищ. Тобто цілісного процесу відмови від вугільної промисловості, який буде враховувати необхідність допомоги мешканцям, які раніше працювали на шахтах.
“Ми працюємо з вугільними громадами, щоб забезпечити експертну підтримку, щоб ці міста поступово відмовлялись від вугілля і переходили на інші джерела енергії, забезпечуючи тим самим сталість цього переходу, щоб він був справедливим. Тому що недостатньо просто відмовитись від вугілля, потрібно забезпечити умови для колишніх працівників, які з часом перестануть працювати у цій галузі. Потрібно забезпечити умови для населення цих міст, тому що, навіть якщо людина не працює на шахті, її робота може залежати від цих шахт. Раптом заклад, де людина працює, була на балансі шахти. Тоді людина може втратити свою роботу. Тому це питання не тільки робітників вугільної галузі, а й населення таких міст”, – вважає фахівчиня з питань енергетичної політики міст Центру екологічних ініціатив “Екодія” Анастасія Бушовська Анастасія Бушовська.
На її думку, вже у післявоєнний період треба максимально спланувати процес трансформації вугільних містечок, щоб це відбувалося швидко та безболісно.
