Років десять тому в одному з путівників Україною, що був виданий у Сполучених Штатах Америки, з’явився запис. Жінка пише своїй подрузі: «Ти можеш спитати, навіщо я приїхала до Миколаєва. Я відповім: тут є одна визначна пам’ятка, яку я дуже хотіла подивитися. Це зоопарк».
Дійсно, зоопарк – головний туристичний об’єкт Миколаєва, підтверджує його директор Володимир Топчий, і з ним не посперечаєшся. 4 тисячі тварин, 400 видів. За величиною колекції, якістю догляду, унікальними фахівцями та рівнем міжнародних зв’язків Миколаївський зоопарк вже 20 років вважається найкращим в Україні.
У мирний час його відвідували до 300 тисяч людей на рік. Це давало змогу покривати близько половини витрат, а у літні місяці повністю утримувати установу.
Сьогодні відвідувачів мало. Це пояснюється тим, що Миколаїв спорожнів – половина мешканців виїхали, а багатьом з тих, хто залишився, не до прогулянок у віддалені райони міста. Люди бояться обстрілів.
Але ті, хто приходить, нерідко, побачивши Володимира Миколайовича, тиснуть йому руку і дякують за те, що є в цей час така віддушина, чи не найспокійніша територія в місті.
Але це не зовсім так. Внаслідок обстрілів Миколаєва на територію зоопарку загалом впали 8 маршових двигунів від крилатих ракет.
«Ось така в нас колекція з’явилася, – розповідає Володимир Миколайович. – На щастя, жодна ракета не вибухнула, хоч ми знайшли кілька касетних снарядів, які викидають ракети. Все це приземлялося вночі, і тому, дякуючи Богу, жодна з тварин не постраждала».
За вікном чути сирену повітряної тривоги, але ми продовжуємо розмову.
Найтривожнішими були перші три тижні війни. Тоді не знали, як годуватимуть тварин. Багато постачальників опинилися на окупованій території.
«На п’ятий день я звернувся до міста та світу: допоможіть врятувати зоопарк, купіть квитки онлайн. Навіть не розраховував на таку реакцію у всьому світі. Квитки купували не лише у Миколаєві та інших містах України, а й в усіх країнах Європи, США, Японії, навіть Австралії. Тепер ми багато в чому живемо за рахунок цих коштів», – каже директор.
Труднощі воєнного часу одна за одною навалювалися на зоопарк. Топчий згадує, як два дні жили зовсім без світла – врятував дизель-генератор. Потім постала проблема з водою. Внаслідок пошкодження водоводу до Миколаєва перестала подаватись дніпровська вода. Місяць її в кранах не було взагалі. Тоді влада міста допомогла, підключилися волонтери. До зоопарку щодня доставляли воду. Розвозили бочками, як у Другу світову.
«Навіть з Одеси возили, – продовжує Володимир Миколайович. – Потім безпосередньо на території власним коштом пробурили одну свердловину, а нещодавно запустили другу. На поливання території, помив, прибирання тепер вистачає. Але це не питна вода. Бегемотам вона, на жаль, не підходить. Жорстка, може посадити нирки. Сподіваємось, допоможуть установки з очищення води. Одна вже працює, але двох тонн на добу нам не вистачає. Друга продуктивніша – здатна очищати до 9 кубометрів на годину. Щоправда, воду все одно доведеться розвозити територією, а це 20 гектарів».
В історії Миколаївського зоопарку це вже третя війна. До Громадянської завдяки Леонтовичу зоопарк вдалося зберегти. У Другу світову він працював усі роки окупації. Єдине, що під час відступу німці застрелили кілька хижих тварин.
Тут зберігається запис від 29 березня 1944 року. Тоді, на другий день після звільнення міста, бійці відвідали зоопарк і були здивовані тим, що він працює у штатному режимі: тварин тримають в їх місцях; тільки жаль, що золоті рибки плавають під льодом, – говориться в тексті документа.
Незважаючи на драматичні події лютого 2022 року та загрозу на той час захоплення Миколаєва, про евакуацію тварин навіть не думали. Щоправда, 25 лютого рішенням міської влади та військової адміністрації зоопарк було закрито. Знову відкрився наприкінці червня, і лише на вихідні.
«Ми продовжуємо вести господарську діяльність, купувати корми, паливно-мастильні матеріали, вивозити сміття та гній. Люди щодня ходять на роботу. У перші дні вони залишалися жити в зоопарку. Ночували, щоб уранці бути на місці. Більше того, нас ніхто не звільнив від податків. Ми заплатили 14 мільйонів гривень до бюджету міста. Не знаю, яка ще установа в Миколаєві за три місяці заплатила стільки податків», – наголошує директор.
Якби в уряді запровадили посаду міністра у справах зоопарків, Володимир Топчий був би поза конкуренцією. На сьогодні він очолює Українську асоціацію зоопарків та акваріумів, в якій з-поміж 15 учасників – 12 зоопарків. Двічі на місяць учасники асоціації збираються в онлайн-режимі, обмінюються новинами та приймають рішення, кому допомогти насамперед.
Потребує підтримки й Миколаївський зоопарк. Літо – завжди складний період в його житті, тим більше зараз. Дуже складно з овочами. На день потрібно 250 кілограмів моркви, 150 кілограмів буряка, 300 кілограмів картоплі, 120 кілограмів м’яса.
Коли звернулися по допомогу до городян, ті активно почали приносити все, що можуть. Хто кілограм, хто мішок. Але особливо цінною була допомога з-за кордону.
«Ми єдині в Україні є членами Всесвітньої асоціації зоопарків та акваріумів та кандидатами у члени Європейської асоціації, – пояснює керівник. – Протягом останніх 30 років розвинули великі зв’язки з зоопарками Європи. Беремо участь у різних програмах з розведення рідкісних видів тварин, відправляємо та отримуємо їх. У багатьох країнах та містах про Миколаїв знають завдяки зоопарку. І коли трапилося лихо, до нас звернулися наші колеги із зоопарків Німеччини, Чехії, Польщі з пропозицією допомогти. Вже було чотири поставки сублімованих кормів для різних видів тварин – птахів, мавп, антилоп, слонів, жирафів».
Запитували іноземні колеги й про те, як можна допомогти фінансово. Довелося відкрити 12 рахунків у різних валютах. Що тільки не отримував зоопарк у цей скрутний час – і американські долари, і англійські фунти, і євро, і швейцарські франки, і польські злоті, і чеські крони. Що це, як не свідчення світового визнання?
«Крім цього, – продовжує Топчий, – ми відкрили спеціальний рахунок Укрзоо для допомоги зоопаркам України, куди Європейська асоціація перераховує кошти. За рішенням Ради зоопарків України проводимо з нього виплати нашим колегам по Україні, в тому числі тим зоопаркам, які опинилися на окупованій території. Це Бердянськ, Асканія-Нова, Арабатська стрілка. Там ситуація вкрай складна».
А от з росії ніхто не відгукнувся, хоча до війни контактів було чимало. Жоден зоопарк не поцікавився і не зателефонував, аби дізнатися, що у Миколаєві відбувається в зоопарку.
Одна зі співробітниць московського зоопарку сказала йому, що в Україні самі себе обстрілюють. Мовляв, провокації організовуємо такі. Володимир Миколайович обурився: «Та що ви таке кажете?» «А нам так показують», – відповіла вона.
Після цього спілкування з московським та іншими російськими зоопарками припинилося:
«На п’ятий день ми вийшли з Євроазіатської асоціації. Був членом президії цієї організації. Вийшов зі складу. Разом з нами вийшли з асоціації багато зоопарків Польщі та Чехії».
Топчому не тільки вдається тримати високу марку установи, яку він очолює, займатися її забезпеченням, платежами до бюджету і допомагати при цьому іншим зоопаркам країни. Миколаївський взяв на себе важливу соціальну функцію: коли в місті розпочався процес добровільної евакуації населення, до зоопарку почали масово звертатися люди з проханням взяти під нагляд домашніх вихованців.
«Допоможіть! Врятуйте! У нас рибки, птахи, коти, собаки. Куди їх подіти? Ми нікому не відмовили. Котів і собак, звичайно, не беремо, тому що для них немає місця. Для цього існує міський центр захисту тварин. А ось папуг, плазунів, шиншил, хом’яків, тхорів, черепах прихистили. На сьогодні це 450 голів тварин 61 виду».
Згадує, що розставання відбувалося непросто, діти часто плакали. Але батьків можна зрозуміти. Рятуючись від постійних обстрілів, вони дбали насамперед про дітей. І дуже добре, що не залишили тварин без нагляду.
А ще із Посад-Покровського привезли поні. Там усе зруйнували, і тому корови, кози, коні бродили кинутим селом.
Коли війна у розпалі, вираз «життя налагоджується» недоречний щодо будь-якої сфери нашого життя. Але зоопарк – те місце, де життя ніколи не зупиняється.
Два тижні тому звідси відправили тварин до Рівненського зоопарку в обмін на пуму, яку отримали раніше. Також отримали чорних лебедів із Подільського зоопарку. Леопард має виїхати до Німеччини, але це, швидше за все, відбудеться вже після війни. 8 березня народився ще один леопард. Тварини розмножуються, вигодовують молодняк. Малята з’явилися у лебедів, мадагаскарських лемурів, білоруких гібонів, рисей, сибірських козерогів.
Кожен сьогодні має своє завдання. Володимир Миколайович – не лише врятувати найбільшу колекцію тварин в Україні. Не менш важливо зберегти колектив, а це 230 людей. Колекцію завжди можна поповнити з Європи, знайти ж та підготувати фахівців набагато важче.
Ігор Данилов
Матеріал підготовлений у рамках проєкту Local Media Support Initiative, що реалізовується УКМЦ за підтримки International Media Support IMS
