Ситуації, яка склалася у титановій промисловості України і планам щодо її модернізації, була присвячена пресконференція «Битва за титан. Місце України на світовому ринку титану та плани розвитку галузі», що відбулась в Українському кризовому медіа-центрі.
«Починаючи з 2011 року наша титанова галузь іде в занепад. «Кримський титан» ми втратили у зв’язку з тимчасовою окупацією, над підприємством «Сумихімпром» контролю немає, хоча держава їм де-юре володіє», – зазначив заступник Голови Фонду Державного майна України Олександр Федоришин.
Він повідомив, що у четвертому кварталі акціонерне товариство «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» (ОГХК) в чергове буде виставлено на приватизацію, і цього разу усі учасники процесу мають підійти до нього з іншими моделями і рішеннями.
Специфіка ОГХК полягає в тому, що до початку повномасштабного вторгнення експорт її продукції був орієнтований здебільшого на Росію. Існували усталені логістичні ланцюги, які тепер втрачено. В цих умовах компанія і менеджмент вступили у той етап, коли довелось заново переглядати багато процесів. Задача – знайти, напрацювати нові джерела збуту.
«При цьому не треба забувати про ресурсну базу, – додав Олександр Федоришин. – Отже, друга задача, яка стоїть перед менеджментом, це її розширення».
Заступник голови правління ОГХК Дімітрій Каландадзе відмітив, що у багатьох регіонах відбувається глобальна битва за панування над критично важливими мінералами. В цьому плані перед Україною відкриваються величезні можливості зайти у ці зміни, зайняти місце титанового гравця світового рівня і стати безальтернативним партнером для західних партнерів.
Він пояснив, чому титан є настільки критичним мінералом.
«95 % всієї титанової сировини перероблюється в пігмент Ті02 або оксид титану. Він присутній майже в усіх предметах, якими ми користуємося щодня. Навіть папірець сліпучо білий тому, що до нього додали цей пігмент. Лише 5 % титану у світі перероблюється в металеві сплави. Вони використовуються у виробництві турбін, двигунів, літаків, воєнного обладнання, стоматологічної продукції, протезів тощо», – відзначив Дімітрій Каландадзе.
Україна займає восьме місце у світі у видобутку титановмісної сировини. Загалом вона забезпечує 7 % його глобального видобутку. Натомість Росія не має своє сировинної бази, однак в неї існує розвинутий виробничий цикл. Зі слів заступника голови правління ОГХК, політика цієї країни завжди була заточена на повний контроль української титанової галузі або її знищення.
«Для ворога важливо не дати Україні бути світовим титановим гравцем», – наголосив він.
Дімітрій Каландадзе вважає, що для досягнення успіху Україна повинна використовувати інноваційні технології, залучати довгостроковий капітал і підвищувати кадрові стандарти.
«Ми хочемо запустити повний цикл виробництва і обробки, нарощувати капіталізацію загалом і витіснити Росію з глобального ринку, – підкреслив керівник. – Стара система своє віджила, і для Росії не має бути місця у новій системі».
