За оцінкою Світового банку, для відновлення житла українців, зруйнованого або пошкодженого внаслідок російської агресії, потрібно щонайменше 86 мільярдів доларів. Власний облік веде і Кабінет міністрів України. Це відбувається через ДІЮ, де громадяни залишають інформаційні повідомлення про пошкодження або руйнацію житла. Станом на сьогодні надійшло вже більше, ніж 850 тисяч таких інформаційних повідомлень. В перерахунку це 60 мільйонів квадратних метрів. Якщо брати до уваги той факт, що Україна до повномасштабного вторгнення щорік вводила в експлуатацію в середньому 9-10 мільйонів квадратних метрів житла, висновок буде невтішним: за три роки повномасштабного вторгнення Росія зруйнувала те, що ми будували щонайменше 6 років.
Такі дані були озвучені у ході публічного обговорення стану та дієвості житлових політик у контексті забезпечення житлом осіб, які постраждали внаслідок воєнних злочинів.Його ініціювала громадська організація “Черкаський правозахисний центр”.
Пояснюючи необхідність такої дискусії, голова організації Тарас Щербатюк розповів, що проблематика забезпечення житлом цієї категорії громадян спільно з іншими правозахисними організаціями вивчалась у Черкаській, Запорізькій, Чернігівській, Сумській та Донецькій областях.
«Загалом з 2014 року до нас звернулось більше 10 тисяч осіб, і більшість питань були житловими. Ми бачили страждання людей, які втратили житло і перемістилися в місця компактного поселення, що взагалі не відповідають певним умовам. Бачили цю всю проблематику на місцях. Це спонукало нас намагатися вирішити ці всі проблеми на системному рівні. У листопаді минулого року ініціювали зустріч з громадами. Розповідали, які є шляхи вирішення тих проблем, з якими вони зіштовхуються. Однак, пройшло півроку, і ситуація мало в чому змінилась. Люди продовжують жити у місцях тимчасового поселення, які є нежитловими, що, власне, заборонено законом. І ми вирішили, що з цим треба щось робити на всіх рівнях. Тому, плануючи захід, включили в його програму три панелі. Це місцевий, національний і міжнародний рівні», – розказав Тарас Щербатюк.
Зі слів представниці громадської організації “Інститут житла” Аліни Москаленко, для того, щоб придбати власне житло на вторинному ринку в Києві громадянин має відкладати всю свою заробітну плату 11 років, і при цьому не їсти, і не пити. В Дніпрі це 7 років.
«Згідно з європейською практикою, житло є доступним, коли на його оренду домогосподарство витрачає не більше 30% свого сукупного доходу. Виходячи з цього, ми порахували, що українці зможуть придбати власне житло років через 40. Прискорити та полегшити процес забезпечення українців житлом можуть програми державної підтримки. Наприклад, програми пільгового іпотечного кредитування або доступної соціальної оренди. У 2024 році за програмою пільгового іпотечного кредитування під 3% було забезпечено 500 сімей. Якщо ми будемо рухатись такими темпами, то забезпечити українців житлом за програмою пільгового іпотечного кредитування ми зможемо повністю через 1400 років», – продовжила вона.
Аліна Москаленко вважає, що час переходити від допомоги найбіднішим і найуразливішим, від розуміння соціального житла, як житла для найбільш виразливої категорії населення, до моделі інклюзивної, стійкої та життєздатної житлової політики, де кожен може реалізувати своє законне право на житло.
«Потрібні механізми підтримки орендарів, потрібний розвиток соціального та муніципального житла, інноваційні форми партнерства з бізнесом. Також важливо забезпечити прозору систему фінансування та обліку житлового фонду адаптовано до сьогоднішніх реалій і перспективою на відновлення. І це вже закладено в проєкті закону про основні засади житлової політики, який, ми сподіваємось, в цьому році буде прийнято Верховною Радою», – відмітила представниця ГО “Інститут житла”.
Більш детально із завданнями державної політики в цій сфері ознайомила голова Комітету ВРУ з питань організації держвлади Олена Шуляк. Вони зафіксовані в євроінтеграційних зобов’язаннях – плані Ukraine Facility.
«До четвертого кварталу 2025 року парламент повинен ухвалити дуже важливий законопроект 12377, який стосується формування житлової політики в Україні. Незважаючи на те, що він був винесений урядом до Верховної Ради ще в січні цього року, законопроект до сесійної зали не потрапляє. Цьому є низка різних причин, і частина з них політичні. Не всі опозиційні сили хочуть приймати участь в такому голосуванні, тому що ми скасовуємо дуже застарілий житловий радянський кодекс. Нагадаю, він був прийнятий в 1983 році, і в ньому багато норм, які на сьогодні є шкідливими», – пояснила народна депутатка.
Другий індикатор Ukraine Facility стосується 2026 року, коли буде потрібно ухвалювати нове законодавство щодо формування фонду соціального житла. Два останніх індикатори вимагають виділення з бюджету щонайменше 650 мільйонів євро на програму «Є-відновлення», та 450 мільйонів євро до кінця 2027 року для внутрішньо переміщенних осіб, які захищали нашу державу. Це люди з інвалідністю першої, другої групи, які також мають проблеми з житлом. Це сім’ї загиблих захисників.
«Виконання кожного індикатора приведе до того, що Україна отримає до 2027 року 50 мільярдів євро. Тому ми не можемо не виконати ці показники», – підсумувала Олена Шуляк.
Також в рамках державної політики планується створити єдину житлову аналітичну систему. У кожної людини в ній буде свій електронний кабінет, де вона буде вносити всю інформацію про себе, про свою родину, про дохід сім’ї.
«Система буде аналізувати і надавати найкращі рішення для такої людини. Якщо не буде відповідного доходу в людини, втикатимуться пропозиції соціального житла, яке потрібно буде обов’язково створити на місцевому рівні. А в разі, коли у людини дохід дозволяє, система буде їй пропонувати державні та муніципальні програми для того, щоб вона скористалася найкращим рішенням», – заявила голова парламентського комітету з питань організації державної влади.
