65 років тому у Мюнхені від рук агента КДБ було вбито Степана Бандеру – політичного діяча, революціонера, одного з радикальних та чільних ідеологів, практиків і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття. Це стало приводом для розмови про значення цієї постаті для сьогодення і побудови майбутньої України. Експерти порадили, як треба сприймати Степана Бандеру і коли варто очікувати повернення його праху на батьківщину.
Директор Української інформаційної служби, віце-президент Антиімперського Блоку Народів Олег Вітвіцький розказав, як делегація від Організації українських націоналістів- бандерівців та антиімперського блоку народів вшанувала пам’ять Степана Бандери.
«Ми зараз повертаємося із Мюнхена – місця останнього спочинку Степана Бандери. Для нас було принциповим у 65-у річницю від дня загибелі провідника побувати на кладовищі, де він спочиває і віддати йому шану його пам’яті і шану його боротьбі. Варто відзначити, що на могилах його та близьких соратників не заростають стежки. Постійно є квіти, вінки пам’яті, українська символіка, прапори. Особливо звернув увагу на те, що добавилися прапори, які підписані нашими українськими військовими, які боронять зараз українську землю на східних і південних рубежах», – сказав він.
Зі слів Олега Вітвіцького, сьогодні є дуже чітка і зрозуміла позиція всіх хвиль української діаспори про те, що зараз ідеї Степана Бандери є як ніколи актуальними.
«Все, про що він писав і попереджав, на що налаштовував, зараз можна бачити у подіях, які відбуваються і на території України і зрештою цілого світу, адже він попереджав про глобальну небезпеку, яку несе Росія», – додав віце-президент Антиімперського Блоку Народів.
Модератор заходу, кандидат історичних наук Ігор Стамбол підняв тему небезпеки, яка супроводжувала Степана Бандеру за життя, та має прояви вже сьогодні відносно поховання у Німеччині.
«Якщо почитати про Степана Бандеру і його поведінку в останні дні, то зазвичай пишуть про те, що він трохи нехтував власною безпекою, десь відмовлявся від охоронця, десь міг собі дозволити те, що звичайна людина собі дозволяла в той час, хоча всі знали, що за ним полює Москва. Наскільки, на вашу думку, останки Бандери, його могила є захищеною? Чи все ж таки варто говорити про Пантеон героїв десь в Україні, куди треба повернути і Степана Бандеру?» – запитав він в Олега Вітвіцького.
Той нагадав, що Бандера завжди з собою мав зброю і мав добрий вишкіл стосовно конспірації і питань безпеки. Але тим не менше на нього полювала така величезна системна організація, як КДБ, і через це виникла проблема.
«Як на мене, останки наших провідників Євгена Коновальця, Степана Бандери, Ярослава Стецька, Степана Ленкавського і багатьох інших достойників варто переносити на Україну, де створювати Пантеон справжніх українських героїв, місце української сили. Щоправда в умовах воєнного стану це складно робити, бо є небезпека від російських засобів ураження, які досягають своїх цілей на далекій території», – відповів Директор Української інформаційної служби.
Ігор Стамбол повернувся до сучасного контексту і поцікавився в історика, публіциста, головного редактора часопису ОУН «Шлях Перемоги», директора видавництва «Українська видавнича справа», заступника директора Центру національного відродження, дослідник національно-визвольних змагань Віктора Рога, а чи зрослася нарешті воююча Україна з постаттю Степана Бандери?
«Однозначно, і тут навіть не треба якихось аргументів. Коли б років п’ять тому ми говорили про образ українця в Україні, то це напевно був Шевченко, то сьогодні, думаю, конкуренцію йому вже складає Степан Бандера. Це пов’язано з тим, що йде війна і до його постаті звертаються з більшою пошаною і увагою», – підкреслив видавець.
Водночас, він висловив жаль з приводу того, що західний світ не робить висновків. Знову на тлі заяв про глибоку стурбованість, Росію не розуміють як тоді, так і зараз.
«Світ вважав, що з канібалами також можна торгувати. Багато ще і українців не розуміють, що допоки існує Москва як столиця Російської імперії, до того часу загрожує небезпека поневоленим народам і всьому цивілізованому світу, адже Москва заявляє, що РФ не має кордонів. Тут можна сказати лише одне: ведмідь зупиниться там, де його зупинять», – наголосив Віктор Рог.
