Вступ
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну призвело до найбільшої міграційної кризи в Європі з часів Другої світової війни. Згідно даних Євростату, станом на кінець жовтня 2023 року в країнах ЄС перебуває близько 4,2 млн українців, які отримали тимчасовий захист[1].
Найбільша кількість українських біженців знайшли прихисток в трьох країнах – Німеччині (1 млн 175 тис. осіб), Польщі (960,55 тис.) та Чехія (365,09 тис.). Також понад 100 тис. українських переміщених осіб перебуває в Іспанії, Болгарії, Італії, Румунії, Нідерландах і Словаччині. В деяких невеликих країнах українські біженці стали суттєвою частиною населення. Наприклад, в Чехії у вересні 2023 року кількість українців, які отримали тимчасовий захист, становила 3,5% від кількості населення, Естонії – 2,7%, Болгарії – 2,5%, Словаччині – 2%[2].
Відтак, в ряді Центральноєвропейських країн ЄС українські біженці стали фактором внутрішньополітичного життя. Тема економічного забезпечення українських біженців та рівного доступу до соціальних благ використовується праворадикальними та євроскептичними політсилами з метою поширення недовіри до національних урядів та інституцій ЄС.
Росія в рамках стратегії інформаційного впливу на аудиторії Євросоюзу діє синхронно з трендами європейських правих. Тому з початком повномасштабного вторгнення кремлівська пропаганда зробила дискредитацію українських біженців в ЄС одним з основних напрямків зовнішньої інформаційної діяльності.
Інструментарій, залучений Росією до кампанії спотворення інформації про українців в країнах Європи, доволі широкий. Прокремлівські медіа оперують фейковими повідомленнями, публічними заявами російських офіційних осіб та маніпулятивними коментарями псевдоекспертів. Спотворення образу українців в ЄС відбувається в рамках дезінформаційних кампаній, в яких беруть участь російські ЗМІ та європейські проросійські медіаактивісти, експерти та окремі політсили.
Тож в рамках даного дослідження Група аналізу гібридних загроз зосередила увагу на встановленні основних наративних сюжетів російської пропаганди, що спрямовані проти українців в країнах ЄС. Також автори розкривають спільні теми, якими оперує Росія та її інформаційні союзники – політсили євроскептиків і популістів – з метою підриву довіри до національних урядів і дезінтеграції Об’єднаної Європи.
Загальні тренди
Характерною рисою інформаційного впливу РФ на закордонні аудиторії є адаптивність до локальних трендів та дискурсів, що резонують з наративами російської пропаганди. До прикладу в Центральноєвропейських країнах, росіяни намагаються паразитувати на скептичних до ідеї інтеграції біженців настроях, що вкорінились з часу гострої фази міграційної кризи ЄС (2014-2015 рр.).
Тому важливим індикатором наявності інформаційних вакуумів, які можуть сприяти проникненню в медійний простір країн ЄС російських меседжів, є рівень негативного ставлення до українців в ЄС серед громадян європейських країн. Саме ця категорія населення Євросоюзу є цільовою аудиторією російської пропаганди, оскільки дискредитація українських біженців російськими ЗМІ резонує з певними переконаннями противників надання допомоги українцям, що були змушені покинути свої домівки внаслідок війни.
Так, дані опитування Соціологічної групи “Рейтинг”, яке було проведене серед українців в країнах ЄС, свідчить, що ставлення місцевого населення до українців є в цілому позитивним – 51%. 38% респондентів оцінили ставлення європейців до себе як нейтральне, а про негативне відношення заявило 9%[3].
Згідно із опитуванням Flash Eurobarometer, станом на 2023 рік 77% громадян ЄС погоджуються приймати в своїх країнах людей, які тікають від війни. Тобто загальний рівень симпатій до українців залишається на доволі високій позначці. Втім варто відзначити зниження рівня солідарності, оскільки протягом першого року війни 86% європейців висловлювалось за прийом біженців з України. Більш тривожною є ситуація на прикладі окремих країн. До прикладу, у Польщі зафіксовано падіння підтримки біженців з України на 18 пунктів (до 65%), а в ФРН на 16 пунктів (до 70%)[4].
Опитування Празького Інституту емпіричних досліджень STEM засвідчує аналогічну тенденцію в Чехії: 43% опитаних сказали, що їхнє ставлення до українських біженців погіршилося з початку російського вторгнення у 2022 році. Крім того, лише 51 % підтримав перебування українських біженців в Чехії[5] (в 2022 цей показник складав 64%[6]).
В той же час, тема потенційних згроз в сферах економіки чи безпеки українських переміщених осіб не є домінуючою в суспільно-політичному дискурсі. До прикладу, опитування GLOBSEC в країнах Вишеградської групи (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина) показало, що лише в Словаччині значна частина населення (28,4%) вважає українських біженців загрозою для країни[7].
Отож російська пропаганда має доволі широке поле для поширення маніпулятивних меседжів в інформаційному просторі ряду країн ЄС. Потенційно, найбільш сприятливе середовище для проникнення російських меседжів склалось в країнах Центральної Європи. Дану ситуацію обумовлює низка факторів, зокрема популістична риторика місцевих політичних еліт (Угорщина), електоральні кампанії (протягом 2023 року фактор виборів негативно вплинув на динаміку відносин України з Польщею та Словаччиною), медіаактивність євроскептичних ультраправих організацій та партій, історичні симпатії окремих категорій населення до Росії тощо.
Тема міграційної кризи в системі російської пропаганди
Москва послідовно використовує тему недоліків міграційної політики ЄС для дискредитації ідеї Об’єднаної Європи. Даний наратив Кремль взяв на озброєння в 2014-2015 роках, коли тривала війна на Близькому Сході спричинила наплив мігрантів до ЄС з Сирії, Іраку, Афганістану та країн Магрибу. Варто нагадати, що лише в 2015 році понад мільйон біженців перетнули кордони Європи, спричинивши кризу в низці країн ЄС. Переважна більшість держав Об’єднаної Європи виявилися не готовими до прийому такої кількості шукачів кращого життя. Ситуація спровокувала розкол між політичними елітами Євросоюзу, на якому Кремль активно паразитував в інформаційному середовищі. Більше того, руйнівний характер бойових дій російського контингенту в Сирії мав на меті спровокувати ріст масштабів міграції до Європи. Отож міграційну кризу ЄС Кремль розглядав як зручний плацдарм для ідеологічного протистояння із Заходом.
За визначенням дослідника російської пропаганди Антоніоса Нестораса (Antonios Nestoras), ключовими аспектами російського метанаративу про мігрантів в ЄС є:
- Комплекс провини – звинувачення ЄС і США у відповідальності за війни та економічне спустошення в ряді регіонів, внаслідок чого мільйони людей змушені залишати рідні місця.
- Акцентування на потенційних загрозах, як правило довготермінового характеру – російська дезінформація спрямовує на керівництво ЄС низку маніпулятивних звинувачень у нездатності захистити своїх громадян від ісламського тероризму, який «просочується» в Європу разом з потоком нелегальних мігрантів. Москва генерує інфофобії щодо неминучої ісламізації Європи. Фейкові історії, такі як «справа Лізи»[8], провокують прояви расизму, ксенофобії та заохочують до радикальних акцій проти міграційної політики урядів.
- «Росія – «хранитель» традиційних цінностей європейської культури». Даний наратив зображує Росію як надійного провайдера безпеки для країн ЄС, який може через важелі впливу в Близькосхідному регіоні вплинути на інтенсивність потоку мігрантів, в той час як Брюссель є неефективним модератором процесу[9].
Інформаційні маніпуляції на тему мігрантів та біженців у поєднанні з активними діями з метою спровокувати кризу були відпрацьовані Росією ще в 2021 році. В період максимального загострення (жовтень-листопад 2021) на території Білорусії було сконцентровано близько 10 тис. мігрантів, які прагнули перейти кордон ЄС. За даними МВС Польщі, за 2021 рік було зафіксовано близько 40 тис. нелегальних спроб перетнути кордон, а в 2022 лише 16 тис[10], що свідчить про штучний характер подій, інспірованих Москвою.
Важливо зазначити, що наведені наративи, навіть попри загальний рівень недовіри до російських джерел, впливають на електоральну поведінку в європейських країнах, яка може призвести до змін в зовнішній політиці ЄС.
Європейські союзники інформаційного фронту РФ
Основними драйверами в просуванні антиукраїнських наративів виступають ультраправі та євроскептиктичні політсили. Ці партії здобули значну долю популярності завдяки критиці політики національних урядів та ЄС у сфері міграційної політики. Тому дезінформаційні кампанії, що спрямовані проти українських біженців, органічно лягають в канву їхньої комунікації з виборцем. З наближенням виборів до Європарламенту (відбудуться 6-9 червня 2024 року) спроби заробити політичні дивіденди на дискредитації українських біженців можуть набрати обертів.
Також тема українських біженців може звучати в рамках електоральних кампаній на національному та локальному рівні в країнах ЄС. Зокрема, в 2024році відбудуться місцеві вибори до Ландтагу Саксонії, де сильні позиції утримують головні «путінферштеєри» німецького політикуму – партія Альтернатива для Німеччини; президентські вибори в Словаччині, фаворитом яких є Петер Пеллегріні – союзник відомого скептичною позицією щодо української євроінтеграції та надання військової допомоги Києву прем’єра Роберта Фіцо, президентські та парламентські вибори в Хорватії, де зростає підтримка чинного президента Зорана Мілановича, відомого україноскептичними заявами; парламентські вибори в Австрії, на яких ультраправа Партія свободи є драйвером переходу Відня в стан опонентів наступних етапів перемовин Україна-ЄС про членство.
За оцінкою Групи аналізу гібридних загроз, кремлівська пропаганда може скористатись виборчими кампаніями для просування вигідних російському керівництву наративів в інформаційних полях європейських держав. В рамках даного дослідження ми зосередили увагу на політичному середовищі ФРН, Польщі та Чехії, оскільки найбільше число українських біженців в ЄС перебуває саме в цих трьох країнах.
ФРН. “Альтернатива для Німеччини” з початку повномасштабного вторгнення РФ зайняла опозиційну позицію щодо допомоги Україні. Прикриваючись “мирними” гаслами для міжнародної спільноти партія вимагала скорочення постачання озброєння для України. Партійні лідери регулярно наголошували, що підтримка українських біженців та економічні санкції проти Росії лягають тягарем на плечі платників податків та економіку країни.
Для прикладу одна з лідерок AfD Аліса Вейдель часто підіймає тему нераціональних витрат з бюджету держави на утримання українських біженців: “5553 євро на місяць для сім’ї українських біженців із 3 осіб: ««Коаліція світлофору» (коаліційний уряд – прим.) не лише створила гігантську індустрію надання притулку, вона повністю перевантажила муніципалітети розміщенням мігрантів. Зрештою, платники податків платять»[11].
Інший діяч “Альтернативи”, Штефан Бранднер, не лише підтримує цю думку, але й маніпулює інформацією про українських біженців. В своєму твіті за 15 вересня 2023 року, посилаючись на інформацію німецького медіа написав наступне: “Близько двох десятків, лише в Ільмі лише ті, що виділялися. Якщо екстраполювати на всю Німеччину, то, ймовірно, є десятки тисяч українських соціальних шахраїв… і сотні тисяч з інших країн також…”[12]
Польща. Електоральним лідером право-радикального крила політики Польщі є “Конфедерація свободи та незалежності”. Представники цієї політсили продовжують опонувати держав в питаннях підтримки українських біженців. Зрештою саме член Конфедерації Рафал Меклер є «обличчям» акції блокування польсько-українського кордону наприкінці 2023 року.
Один з лідерів Конфедерації Славомір Ментцзен, звинувачував, що: “Україна скористалася довірливістю польського уряду”, – і зараз отримує преференції від уряду для українців таких, що навіть поляки не отримують[13].
З іншого боку серед наративів партії також були спроби посіяти розбрат між українцями, що проживали в Польщі до повномасштабного вторгнення та тими, хто прибув після лютого 2022 року. Оголошуючи про прес-конференцію з гаслом “Так – допомозі, ні – привілеям” лідер Конфедерації Кшиштоф Босак зазначав: “Надмірна запопадливість влади та деяких інституцій викликає відчуття несправедливості. Не тільки з поляками, а й з українцями, які приїхали раніше. Потрібна розсудливість!”[14].
Чеська Республіка. В Чехії найбільш одіозним проросійським політиком є Томіо Окамура – лідер право-популістської партії “Свобода та пряма демократія”. Політик систематично вкидає в інфопростір наративи про те, що Україна та українці “непотрібні” Чехії. З одного боку це типове “чеські податки йдуть на українців, а не на чехів”, з іншого боку, інколи Окамура навіть прикривається добрими намірами “підтримати українську економіку”.
«Ви, ваш уряд, вже дали українцям майже 100 мільярдів крон наших грошей, (…) лише у 2022 році ви дали їм 40,5 мільярдів крон»[15].
“Українським біженцям пора почати повертатися додому з європейських країн. За підрахунками, Україна втратила у війні щонайменше десятки тисяч людей, ще десятки тисяч отримали поранення. На думку руху СДПН, необхідно якнайшвидше розпочати переговори про мир, щоб люди перестали гинути, щоб українці могли відбудувати зруйновану війною країну та зменшити витрати державного бюджету”[16].
Окрім цього серед його заяв можна знайти і більш радикальні висловлювання. Зокрема такі, що межують з мовою ненависті та можуть потенційно призвести до невиправданого насилля стосовно українських біженців.
Формування ворожості до українців: міфи та реалії
На відміну від свідомих чи ситуативних інформаційних союзників РФ з табору євроспептиків, для яких проблематика українських біженців обмежується горизонтом електоральних інтересів, кремлівські стратеги розглядають дану тему через призму російської міфологеми про відносини України з ЄС. Тому російська пропаганда висвітлює побут та інші питання інтеграції українських біженців в ЄС під різними ракурсами – залежно від категорії споживачів відповідних повідомлень. Цільовими аудиторіями російських ЗМІ в контексті теми нашого дослідження є: 1) лояльний до влади внутрішньоросійський глядач, 2) категорія громадян України, що не виїхала закордон, однак, на тлі розчарування у перебігу війни, покладає відповідальність на Захід, 3) громадяни країн ЄС, які скептично налаштовані стосовно підтримки України та прийому біженців російсько-української війни.
Головною метою дискредитації українців в ЄС на телеекрані російського обивателя є порівняння долі українців, що добровільно або через примус виїхали до Росії після лютого 2022, та співвітчизників в європейських країнах. При цьому російські пропагандисти переконують свої аудиторії, що українці в РФ отримують максимум соціальної підтримки, в той час як в ЄС – лише поневіряння та зневагу місцевих жителів. В картині світу, яку малює російська пропаганда, існують «справжні» біженці, які виїхали до Росії, та «фейкові», тобто ті, хто переїхав до ЄС з територій, не охоплених бойовими діями, оскільки шукають лише економічні вигоди[17].
Інформаційна діяльність росіян, що спрямована на громадян України, в цілому є продовженням наративів, які до повномасштабного вторгнення були складовими елементами стратегії підриву довіри українців до ідеї євроінтеграції. Головна мета – деморалізація українського суспільства, нав’язування почуття безвиході та подавлення волі до спротиву.
Стосовно європейських аудиторій – операції російської пропаганди конструюють в свідомості громадян ЄС негативні міфи щодо біженців з України. Таким чином РФ інформаційно підігрує силам, що мають на меті дезінтеграцію Євросоюзу, а також посилює недовіру до керівництва ЄС і його політики в питанні підтримки України.
У цьому зв’язку, Група аналізу гібридних загроз на основі аналізу російського медіаполя визначила два основні тематичні блоки, в рамках яких Росія поширює дезінформацію про українських біженців: соціально-економічний та політичний. Відповідно до кожного з кластерів, ми наводимо приклади міфів роспропаганди а також тези, що спростовують дані маніпуляційні сюжети.
Соціально-економічний блок
Міф: Українські біженці є тягарем для національних економік європейських країн.
Російська пропаганда намагається створити враження, що українці приїхали задля отримання доступних привілеїв, не хочуть шукати роботу і працювати. До прикладу, російські ЗМІ часто супроводжували посиланням на дискримінаційне висловлювання журналіста Niezalezny Dziennik Polityczny (NDP) Макера Галаша стосовно того, що біженці з України хочуть безкоштовного проживання та медичного обслуговування, що прирівнюється до шахрайства[18].
Скріншот https://www.mk.ru/social/2022/11/01/v-polshe-zayavili-chto-mnogie-ukrainskie-bezhency-okazalis-moshennikami.html
Спростування: за офіційними даними, українські біженці витратили за кордоном 20 млрд доларів у 2022 році, та підписали 1,87 млн трудових контрактів в 17 країнах ЄС[19]. Таким чином роботу має 60% від працездатних біженців з України. Станом на літо 2023 року витрати українців за кордоном в середньому сягали 1,2 мільярда євро на місяць. Отже, витрати урядів країн ЄС на допомогу біженцям з України майже у повному обсязі повертаються до місцевої економіки.
Міф: Українські біженці – це «економічні» мігранти.
Росія стверджує, що українці тікають не від війни, а низького рівня життя у власній країні, тож ЄС має праву з економічною міграцією[20]. В країнах, де осіло найбільше українців після лютого 2022, у співвідношені до населення країни, (Польща, Чехія, Словаччина, країни Балтії) російські пропагандисти нав’язують тезу, що українці витісняють місцевих громадян з ринку праці.
Спростування: По-перше, статус біженця не залежить від того, чи велись бойові дії в районі проживання на батьківщині. Тимчасовий захист українських біженців в ЄС визначається Директивою тимчасового захисту ЄС, яка надає переміщеним внаслідок війни особам з України право легально перебувати на території країн Євросоюзу доступ до соціальних послуг, включаючи медичне обслуговування та освіту, а також право на працевлаштування[21]. По-друге, працевлаштовані українці сплачують податки і сприяють росту економіки країн ЄС. Слід зазначити високий рівень освіти та кваліфікації українців, знання мов, що значно збільшує шанси на інтеграцію в країнах перебування. Людський капітал переміщених осіб забезпечує їм доволі значну привабливість для працедавців. Показово, що за даними Євростату, станом на серпень 2022 року, в Польщі перебувало 1,3 млн зареєстрованих втікачів від війни[22]. Але з часом ситуація змінилась – сотні тисяч українців переїхали до Німеччини – країни з розгорнутою міграційною політикою, яка охоплює процеси прийому, інтеграції та адаптації біженців. Виявом конкуренції між країнами ЄС за людський капітал українців є та обставина, що станом на кінець 2023 року в Чехії зосереджена найбільша частка молодих людей віком від 18 до 34 років[23].
Міф: Уряди піклуються про українських біженців більше, ніж про власних громадян.
Росія переконує, що українські біженці отримують більше пільг, ніж громадяни ЄС [24].
Спростування: За декілька днів після російського вторгнення до України вперше в своїй історії одностайним рішенням країн-членів активував директиву про тимчасовий захист. Ця директива, якою регулюється нині правовий статус у ЄС більшості українських біженців, надає їм доступ до прав, якими до цього послуговувалися виключно громадяни Євросоюзу чи його постійні резиденти. Тимчасовий захист забезпечує право на перебування, працевлаштування, медичну та соціальну допомогу, освіту для дітей. Водночас розмір фінансової допомоги кожна країна регулює на національному рівні.
Політико-безпекові наративи
Міф: Українці в ЄС можуть принести радикальні настрої та «неонацизм».
Росія стверджує, що до країн ЄС було інфільтровано значне число українських “радикалів” та “неофашистів”, які можуть дестабілізувати європейські країни[25].
Спростування: Соціологічні опитування засвідчують, що українське суспільство є толерантним, прояви ксенофобії є вкрай рідкими випадками, у порівнянні з іншими країнами Східної Європи. Окрім того, даний міф не знаходить жодного фактологічного підтвердження – випадків пропаганди чи проявів нетерпимості з боку українців в країнах ЄС не зафіксовано.
Міф: Українці виявляють зневажливе ставлення до європейської системи цінностей, провокують побутові конфлікти.
Російська пропаганда поширює інформацію, що біженці з України начебто порушують соціальні норми та не адаптуються до місцевих культурних практик. До цієї категорії маніпаляцій можна зарахувати фейк про те, що українські біженці можуть неоднозначно відреагувати на скорочення допомоги та влаштувати бунти в європейських країнах[26].
Спростування: В основі політичної культури українців лежать демократичні принципи, тому право на протест є гарантованим в умовах мирного часу. В той же час, для вуличних акцій в Україні нехарактерні погроми та нищення приватної власності співгромадян. Досвід проведення публічних заходів на підтримку України засвідчує відсутність будь-яких насильницьких інцидентів. Втім залишається ймовірність провокації з боку росіян за кордоном або проросійських акторів. Однак недопущення подібних випадків – компетенція місцевих органів правопорядку.
Міф: Українці ведуть аморальний спосіб життя.
Росія стверджує, що українські жінки в ЄС змушені “продавати власні тіла”, а чоловіки йдуть в кримінал. Прикладом цього наративу є маніпуляція щодо інформації про зростання кількості захворювань на СНІД в Польщі. Російські ЗМІ нав’язують твердження, яке дискредитує українок, стверджуючи, що “…деякі приїжджі українки, маючи ВІЛ-інфекцію, йдуть працювати в ескорт або заводять романи з місцевими чоловіками, після чого останні теж стають переносниками цієї інфекції, яку вони потім ще передають своїм жінкам”[27].
Спростування: Насправді російська пропаганда діє методом масштабування проблематики малих соціальних груп на весь загал українців за кордоном. В такий спосіб створюється враження про всіх українців, хоч воно не відповідає дійсності. Більшість українських біженців дорослого віку має вищу освіту або кваліфікацію, яка дозволяє отримати офіційну роботу в ЄС.
Висновок:
Москва послідовно використовує фактор українських біженців в спробах впливати на суспільну думку європейських суспільств, особливо в країнах, які надають прихисток значній кількості українців, зокрема в ФРН, Польщі та Чехії. В основі всіх сфабрикованих Росією міфів про українських біженців закордоном лежить два методи:
- Масштабування окремих ексцесів, які не мають системного характеру, на всіх українців,
- Екстраполяція на біженців негативних образів, якими Росія описує весь український народ у внутрішній пропаганді.
Російська медіаактивність зосереджується на дискредитації українських біженців в країнах ЄС в економічній та політичній площині.
До першої категорії належать такі наративи: «уряди країн ЄС піклуються про українських біженців більше, ніж про власних громадян»; «українські біженці є тягарем для економіки»; «біженці з України фактично є економічними мігрантами, що відбирають робочі місця місцевих працівників»; «біженці з України порушують соціальні норми та не адаптуються до локальних культурних практик».
До категорії політико-безпекових належать такі наративи: «Українці в ЄС можуть принести радикальні настрої та «неонацизм»»; «чоловіки-біженці з України залучені до криміналітету»; «українці ведуть аморальний спосіб життя, що загрожує соціальній стабільності в країнах ЄС».
З огляду на наближення виборів до Європарламенту в 2024 році, Росія, ймовірно, активізує спроби дискредитувати національні уряди країн ЄС через тему українських біженців.
Одночасно маніпуляції щодо українських біженців є поширеними в інформаційному середовищі популістських та праворадикальних рухів, політичних партій ЄС. Росія активно висвітлює діяльність євроскептичних політсил. Таким чином дана тема є елементом опосередкованого впливу Кремля на політико-соціальну стабільність Європи, який здійснюється шляхом радикалізації суспільних настроїв.
[1] More than 4.2 million people under temporary protection. URL: https://ec.europa.eu/eurostat/web/products-eurostat-news/w/ddn-20231208-2
[2] Захід відвертається від України? Як налаштовані партнери і чи справді допомога під загрозою. URL: https://www.bbc.com/ukrainian/articles/cgxpdx1dd1qo
[3] Всеєвропейське дослідження українців у Європі. URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/vse_vropeyske_dosl_dzhennya_ukra_nc_v_u_vrop.html
[4] Ukraine Trends September 2023. URL: https://eupinions.eu/de/text/ukraine-trends-september-2023
[5] Česká společnost je rozpolcená na tématu podpory ukrajinských uprchlíků. Vnímání Ruska jako hlavního viníka války neklesá. URL:https://www.stem.cz/ceska-spolecnost-je-rozpolcena-na-tematu-podpory-ukrajinskych-uprchliku-vnimani-ruska-jako-hlavniho-vinika-valky-neklesa/
[6] Russian aggression against Ukraine: Survey of Czech attitudes. URL: https://www.stem.cz/en/russian-aggression-against-ukraine-survey-of-czech-attitudes/
[7] Despite challenges, V4 societies generally remain supportive of Ukrainian refugees, with more negative attitudes apparent in Slovakia. URL: https://www.globsec.org/what-we-do/press-releases/despite-challenges-v4-societies-generally-remain-supportive-ukrainian
[8] В січні 2016 року російський «Перший канал» використав історію зникнення 13-річної Лізи з Берліна для пропаганди, поширивши інформацію про нібито про зґвалтування мігрантами. Поліція встановила, що повідомлення про викрадення та насилля не відповідає дійсності – насправді дівчинка все вигадала і сховалася у знайомих через страх перед батьками. Попри це, Кремль продовжив нагнітата істерію, а 26 січня міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров закликав офіційний Берлін “не замітати під килим історію з Лізою”.
[9] How the Kremlin is manipulating the Refugee Crisis Russian Disinformation as a Threat to European Security. URL: https://www.iedonline.eu/download/2019/IED-Research-Paper-Russia-as-a-security-provider_January2019.pdf
[10] Divide and Conquer: Russia’s information war against Ukrainian-Polish relations. URL: https://en.respublica.lt/divide-and-conquer-russia-s-information-war-against-ukrainian-polish-relations
[11]URL: https://twitter.com/Alice_Weidel/status/1701848191732260958
[12] URL: https://twitter.com/StBrandner/status/1702692708152680755
[13] URL: https://www.reuters.com/world/europe/polands-pis-faces-far-right-challenge-over-ukraine-support-2023-09-19/
[14] URL: https://twitter.com/krzysztofbosak/status/1504387016573730827
[15]URL: https://demagog.cz/vyrok/22914
[16] URL: https://twitter.com/Vit_Rakusan/status/1704539195664990260/photo/1
[17] “Украинские бешенцы”, втікачі від нацистів та розповсюджувачі інфекцій: що російська пропаганда пише про українських біженців. URL: https://tribun.com.ua/uk/100438-ukrainskie-beshentsy-vtikachi-vid-natsistiv-ta-rozpovsjudzhuvachi-infektsij-scho-rosijska-propaganda-pishe-pro-ukrainskix-bizhentsiv
[18] В Польше заявили, что многие украинские беженцы оказались мошенниками. URL: https://www.mk.ru/social/2022/11/01/v-polshe-zayavili-chto-mnogie-ukrainskie-bezhency-okazalis-moshennikami.html
[19] Біженці та економіка – які наслідки для ЄС має наплив українців. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/bizhentsi-ta-ekonomika-yaki-naslidky-dlya-yes-maye-naplyv-ukrayintsiv/32641171.html
[20] Политолог: украинские беженцы «съели» экономический рост Польши. URL: https://regnum.ru/news/3838401
[21] Рада ЄС одноголосно запровадила тимчасовий захист для українців, які втікають від війни. URL: https://www.eeas.europa.eu/node/112252_en
[22] Ukrainians granted temporary protection in August. URL: https://ec.europa.eu/eurostat/web/products-eurostat-news/-/ddn-20221007-1
[23] Біженці з України: хто вони, скільки їх та як їх повернути? Фінальний звіт. URL: https://ces.org.ua/refugees-from-ukraine-ukr-final-report/
[24] Незваные гости: в Европе всё больше устают от украинских беженцев. URL: https://iz.ru/1482541/kseniia-loginova/nezvanye-gosti-v-evrope-vse-bolshe-ustaiut-ot-ukrainskikh-bezhentcev
[25] Украинские националисты в ЕС показали необходимость денацификации Украины. URL: https://voennoedelo.com/posts/id41578-tdbqdyt3wk4j3d2v2wrm
[26] Украинские беженцы в Ирландии устроили бунт из-за отказа властей кормить их бесплатно. URL:
[27] Из-за украинских беженцев в Польше зарегистрировали вспышку ВИЧ, URL: https://ren.tv/news/v-mire/1051570-iz-za-ukrainskikh-bezhentsev-v-polshe-zaregistrirovali-vspyshku-vich
