3 серпня в Українському кризовому медіа-центрі відбулося обговорення відбувся діалог «У ПРОЦЕСІ. Знайти точки зростання: уроки дорослішання для українського суспільства». Зустріч була проведена за ініціативи та сприяння Українського дому та Українського кризового медіа-центру. Подія доступна в онлайн форматі. Куратор та модератор діалогової платформи – Олексій Ананов.
Євген Головаха, директор Інституту соціології НАНУ, професор, доктор філософських наук, почав діалог із того, що наша країна перебуває дуже молодому віці, коли складно зрозуміти, як правити та як поводитися. Ми вийшли з минулого, зокрема радянського, із великими комплексами.
«Скільки було спроб створити власну державу – а чим вони закінчувалися? До 2014 року у нас існував комплекс, цей комплекс підживлював наш «старший брат». Коли в країну вторглися російські війська, ми вимушено подорослішали. Ми дорослішали за дні, а може за години», – заявив директор Інституту соціології НАНУ.
Професор також наголосив, що впродовж довгих років українці не могли визначитися, куди їм рухатися – у пострадянський реінтегрований простір чи в Європу. Він нагадав дані соцопитувань 2012 року, згідно з якими, 60% обирали перший варіант (пострадянську реінтеграцію) і лише 40% – виступали за другий (європеїзацію).
«Якщо у 2012 році 60% українців були готові то будь-якої форми пострадянської реінтеграції, у 2013 ця цифра знизилася до 23%. Українці подолали геополітичну амбівалентність! Ми довго не могли прийняти рішення, перебували в невизначеності. Прикметно, Леоніда Кучму згадують як найбільш успішного президента, адже він тоді відповідав настроям населення – політичній апатії. А зараз ми рішучі, як ніколи – більше 80% українців не готові на територіальні поступки. Я не очікував, що бачачи лихоліття війни, люди займатимуть таку безкомпромісну позицію», – наголосив спікер.
Визрівання політичної нації – основа побудови сильної і незалежної держави, яку будуть поважати самі громадяни. Раніше українців не дуже поважали у світи, Україну сприймали як бідну та корумповану постачальницю робочої сили. На тлі такого світового сприйняття та на тлі внутрішнього несприйняття було складно змінити самоусвідомлення. Але тепер 80% українців бачать позитивну перспективу, позитив для України в майбутньому.
«Українці були дуже оптимістичні на початку війни, очікували, що вона закінчиться через кілька місяців. Але маємо такого страшного сусіда, він нас ще довго не залишить у спокої. Будуть різні форми тиску на Україну. Зараз найстрашніший тиск – війна. Але не зважаючи на тиск, наша держава буде розвиватися», – підкреслив професор.
«Передумови нинішніх змін ще в 2014 році. Тоді відбулася доленосна зміна, але принципова. Саме тому Росія була вимушена почати проти нас тотальну війну. Вони довго намагалися, але зрозуміли, що гібридними засобами не подолаєш те, що в українців орієнтир – Захід. В Росії ідея поглинання України була давно, ще до Путіна. Вони намагалися прибрати Крим ще в 1993. Інша справа, що Єльцин не був прибічником такого шовінізму», – констатував спікер.
Професор також згадав про модель німецького філософа та соціолога Юргена Габермаса, протиставляючи мінімалістську та деліберативну демократії. В одних країнах існує традиційна мінімалістська демократія – в ній існують базові демократичні інститути, такі, як вибори, держава займається керуванням, а громадяни – своїм приватним життям. В інших – деліберативна демократія, побудована на діалозі громадських організацій та держави. Саме таку модель зараз вибудовує Україна, підсумував Євген Головаха.
