За ініціативи експертної групи “Козацький фактор у російсько-українській війні” в Українському кризовому медіа-центрі відбулось публічне обговорення на тему «Український наступ на Київ-Одесу в 1919 р.: вимір успіхів і прорахунків у боротьбі з московією». Впродовж заходу учасники обмінялись думками щодо аналізу тих історичних подій та спробували віднайти паралелі із сьогоднішнім днем.
Як зазначив координатор експертної групи “Козацький фактор у російсько-українській війні”, професор Українського католицького університету Вадим Задунайський, в умовах кризи і поразки через недостатню з’єднаність державного механізму і військових механізмів та протиріччя між політичними проводами виникла ситуація, коли одна частина об’єднаних військ – Галицька армія перейшла на бік Денікіна, а інша – Наддніпрянська армія у своїй більшості відійшла на землі, окуповані Польщею.
Лише невелика група у декілька тисяч вояків-наддніпрянців зберегла ознаки боєздатності і перейшла до партизанських методів війни.
«Завдяки такому протистоянню і кризовим елементам на фронтах в подальшому виник радикальний рух, пізніше відомий як Українська військова організація. За однією з версій, саме нездатність проводу країни в цій складній ситуації вирішити долю України могла підштовхнути Євгена Коновальца та його прибічників до утворення воєнізованого середовища, з якого виросла ОУН», – відмітив Вадим Задунайський.
Ті події довели, що українці спроможні створити армію і відповідний командний склад, який навіть у найскладніших умовах здатний проводити успішні операції. Такого висновку дійшов Завідувач кафедри історичного краєзнавства Львівського національного університету ім. Івана Франка Віктор Голубко.
«Я дотримуюсь думки, що увесь світ тоді був проти нас, і розцінюю як диво, що армія винесла на собі увесь той тягар, врятувавши Українську народну республіку. Погано налагоджений адміністративний апарат змісив армію взяти на себе багато державницьких функцій, – додав він. – В нас нація була неповноцінна. Ми не мали своєї аристократії, промисловців, банкірів, фінансів, але тим не менше, треба віддати належне, що ті люди зуміли піднятись на високий рівень і фактично з нічого створити державу, армію, і тривалий час вести боротьбу».
Офіцер Центру досліджень воєнної історії Збройних Сил України Михайло Ковальчук зі свого боку відзначив, що коли українці консолідовані, вони досягають неймовірних результатів. Проте, як тільки злука зникає, картина відразу міняється на протилежну.
Експерт переконаний: «Ще один урок тих подій полягає в тому, що на перемогу повинні працювати усі групи еліти. Не лише військова, а державна і політична також. І тоді таку перемогу можна буде забезпечити».
Наприкінці Вадим Задунайський торкнувся відносин України з партнерами ті закликав відкрито говорити про помилки.
«Потрібно посилити вплив на західних партнерів, щоденно доводячи їм, що в разі недостатньої допомоги погіршиться ситуація у глобальному вимірі. Максимальне єднання навколо України і підтримка її – перспектива для країн західної демократії. Вони повинні це усвідомлювати, а не міркувати зі стратегічним відтягуванням прийняття рішень. А ще говорити не тільки про успіх, а й про помилки. На перемогах добре вчитися, але ще важливіше вчитись на помилках», – наголосив координатор експертної групи “Козацький фактор у російсько-українській війні”.
