Наприкінці 2023 року Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що Національне військове меморіальне кладовище буде розташоване в селі Гатне Фастівського району Київської області, а перша черга відкриється вже в першій половині 2024 року. На календарі липень, однак, про відкриття меморіалу не говорять. Натомість, мешканці села Мархалівка Гатненської громади все голосніше виступають проти будівництва поруч з ними цього об’єкту. Свої аргументи разом з екологічною та правовою оцінкою вони представили на пресконференції в Українському кризовому медіа-центрі.
Зі слів наукового співробітника Державного історико-культурного заповідника “Трахтемирів”, члена Ради Національного екологічного центру України Дмитра Іванова, мешканці громади разом з експертами хочуть ініціювати велику публічну зустріч, на яку всі питання, пов’язані з будівництвом національного військового меморіального кладовища мають бути винесені на обговорення.
«Ми хочемо звернутися до центральних органів виконавчої влади, Кабінету Міністрів, Верховної Ради, Міністерства в справах ветеранів, державного підприємства «Національне військове меморіальне кладовище» і всіх тих, хто ініціював це будівництво і відповідає за цю справу, а також до звичайних людей, які почули про цю історію, протести громади села Мархалівка, і поставилися до цього негативно, вважаючи що це начебто містечковий протест», – пояснив він.
Дмитро Іванов заявив, що проблема є, вона системна і не дозволяє будівництво. Мархалівці, які почали свій захист з захисту лісу, виявили, що цей ліс знаходиться на ділянці з високими ґрунтовими водами.
«Є чотири документи. Перший – будівельні норми і правила, які визначають, за яких умов можна будувати кладовища. Два інших документи – це дослідження, одне з яких проведено навіть за ініціативою самого державного підприємства «Національне військове меморіальне кладовище», а друге самою громадою – геологічні дослідження, які підтверджують високий рівень ґрунтових вод. І нарешті четвертий документ – висновок Руслана Гаврилюка», – додав активіст.
Голова Національного екологічного центру України, кандидат геологічних наук Руслан Гаврилюк підтвердив, що на цій ділянці кладовище не можна будувати. З багатьох причин це місце не є придатним для проекту в такому вигляді, в якому пропонує держава.
«Можна почати з того, що це смарагдова мережа – важливий елемент в природо заповідній справі для збереження довкілля. Він стосується не лише України. Це зобов’язання України для збереження біорізноманіття в усьому Європейському Союзі. Що стосується кладовища такого великого масштабу як це заявлено в проекті, то такі поховання мають бути безпечними для довкілля і для місцевого населення. За діючими нормами не можна облаштовувати кладовище на ділянках, де рівень ґрунтових вод може підніматися вище 2 метрів. Ця територія знаходиться на межиріччі, звідки витікають кілька річок, які відносяться до різних басейнів, і це територія високої зволоженості з точки зору атмосферних опадів. В період рясних опадів фактично вся територія підтоплюється і місцеві жителі це спостерігають. Так, як в нас відбувається поховання, вони будуть мати контакт з водами, які будуть фільтруватися з поверхні, і все, що буде там знаходитись, все може розчинитися і потрапити до ґрунтових вод навіть на ділянках, де рівень ґрунтових вод менше 2 метрів», – попередив еколог.
Голова громадської організації “Мархалівка. Підтримка” Олександр Давиденко відмітив, що є багато місць в межах Києва, які були надані до розгляду, але не були розглянуті в принципі.
«Одне із тих місць – 100 гектарів біля кладовища Берківці, які мають ідеальне розташування, але очевидно, що там інтереси наших забудовників традиційно перекривають інтереси держави і всього суспільства. Основна наша вимога до уряду – повернути наші громадянські права. Не може такий проект, який буде існувати століттями, бути реалізований волюнтаристично. Природі не скажеш, вона ніде не дінеться. Практика попередніх 50 років господарювання показує, що як її не осушуй, вода тут стоїть і стоятиме. Отже хочемо, щоб нас почули і звернули на це увагу», – наголосив він.
Олександр Давиденко також звернув увагу на те, що мархалівці не проти меморіалізації: «Навпаки, ми виступаємо за те, щоб вона була достойною і щоб нам було не соромно перед прийдешніми поколіннями».
