30 серпня в Українському кризовому медіа центрі відбулася прес-конференція на тему «Реєстр російських воєнних злочинців: як документувати злочини війни». Запис події доступний в онлайн форматі.
Сергій Миткалик, голова правління ГО «Антикорупційний штаб», розпочав дискусію з того, реєстр – спільний проєкт «Антикорупційного штабу» та «Слідство. Інфо». Вони вирішили створити реєстр військових злочинців, кожного окупанта, чия нога ступала на територію суверенної України, щоб кожен військовий, який вбивав, руйнував, був покараний.
«База містить понад 150 тисяч профілів російських військових. Це найбільша із подібних баз. Кожен профіль містить не тільки прізвище, статус, дата народження, приналежність до військової частини, а й перелік вчинених злочинів та джерело підтвердження цих злочинів. Вся інформація з відкритих джерел. 121 тисячу російських військових вдалося ідентифікувати за допомогою нашої ІТ армії, також ми послуговувалися інформацією з ГУР МО, Ради РНБО, соцмереж», – зауважив Сергій Миткалик.
Спікер озвучив основні цифри реєстру:
- база містить 30 тисяч військових, які причетні до війни в Україні (тобто є посилання на ГУР МО)
- складено понад 3 тисячі повних профілів
- проведено 70 журналістських розслідувань
- представлено 60 юридичних аргументацій, які пояснюють, чому не лише рядові та військові службовці, а й керівництво РФ відповідальне за скоєні злочини в Україні
- зареєстровано понад 30 тисяч злочинів агресії та воєнних злочинів.
«Оголошено про 93 підозри, складено 8 обвинувальних актів. Ці цифри демонструють складність доведення Генпрокуратурою злочинів. Наше завдання – допомогти задокументувати кожен вчинений злочин та притягти кожного до відповідальності», – акцентував голова правління ГО «Антикорупційний штаб».
Анна Бабінець, керівниця агенції журналістських розслідувань «Слідство. Інфо», нагадала, що агенція більше 10 років займалася журналістськими розслідуванням кримінальних та корупційних історій.
«З початком повномасштабного вторгнення ми почали ідентифікувати полонених, шукати російських військових, які приїхали в Україну. В перші тижні почали з’являтися списки росіян, які беруть участь у війні. В березні ми зрозуміли, що треба систематизувати ці дані. Ми починали з соцмереж. До того ж, коли росіяни відступали, вони залишали штабні документи, місцеві нам показували ці списки, ми додавали їх до своєї бази даних. Паралельно робили репортажі з ідентифікацією. За цей час вдалося відшукати та довести причетність 200 російських військових, яких не було ні в базах ГУР чи Центру оборонних стратегій. Тобто їх не було в офіційних списках але нам вдалося їх відшукати», – сказала Анна Бабінець.
«Коли Київщина була звільнена, ми спілкувалися з жертвами, тоді до нас звернулися правоохоронці, прокурори, попросили провести тренінг з ідентифікації. Коли вручили підозру першим 10 російським військовим, 7 із них було ідентифіковані саме «Слідство. Інфо», – підкреслила спікерка.
Сергій Мовчан, керівник департаменту документування воєнних злочинів Української Гельсінської спілки з прав людини, зауважив, що ця місія важлива для відтворення історичної правди та подій.
«З 2014 року ми документуємо воєнні злочини, починали ще з подій в Криму та на Донбасі. Станом на сьогодні документуємо в регіональному принципі по всій Україні. Є інші ініціативи та організації, які масштабували свій досвід до цієї тематики. Синергія даних про злочини та виконавців дасть результати, яких ми очікуємо – покарання винних на багатьох рівнях. Очевидно, міжнародний суд не зможе судити всіх. Більшість воєнних злочинців доведеться засудити через гібридний трибунал або безпосередньо українськими національними судами», – підкреслив Сергій Мовчан.
«Ми на сьогодні зафіксували більше 17 тисяч епізодів воєнних злочинів – напади на цивільне населення, роздягання людей на блокпостах, вбивства, ґвалтування, напади на культурну спадщину, освітні заклади, мілітаризація освіти та культури на українських територіях, знищення української ідентичності на окупованих територіях. Ті десятки тисяч злочинів на 10 тисяч прокурорів по всій Україні – це важкий показник, з яким треба справлятися. Всі ці злочини фіксуються за однією статтею – про порушення правил і принципів ведення війни. Це справжній виклик для прокурорів. Прокуратура повернулася до практики об’єднання великої кількості історій в одне велике провадження. По Донбасу було більше 100 томів провадження, то по повномасштабному вторгненню буде ще більше», – зауважив керівник департаменту документування воєнних злочинів Української Гельсінської спілки з прав людини.
«Нам слід об’єднати діяльність журналістів, документаторів, громадських організацій, прокуратури та інших правоохоронців, щоб ті дані, які є в нас, слугували доказовою базою. Щоб їхнє «можем повторіть» ніколи не було можливим, а наше «ніколи знову» було тим, що закарбується в історії», – резюмував Сергій Мовчан.
