Келін Джорджеску, ультраправий кандидат на посаду президента Румунії, в нещодавньому інтерв’ю назвав Україну вигаданою державою, справжньою назвою якої, буцімто, має бути “Українська Радянська Соціалістична Республіка”. Цим політик не обмежився і озвучив посягання на територіальну цілісність України. Як стверджує Джорджеску, інтерес Румунії полягає у відновлені контролю над рядом історичних регіонів, які належать до складу України – Північною Буковиною, Буджаком та Північним Марамурешем. Також одіозний кандидат запропонував Угорщині “забрати” Закарпаття, а Польщі – Львівську область. Решту території України він зневажливо назвав “Малоросією”.
Речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий висловив обурення подібними висловлюваннями. “На тлі таких заяв абсурдно виглядають спроби Келіна Джорджеску позиціонувати себе як “незалежного” політика: озвучені ним тези повністю тотожні тезам російської пропаганди, що вказує на повну залежність від господарів у Москві”, – зазначив він. Справді, російські пропагандисти та наділені владними повноваженнями поплічники кремлівського диктатора полюбляють уявно ділити “український пиріг” між сусідніми країнами. Медійне лідерство в рамках даного сюжету утримує Служба зовнішньої розвідки РФ. До прикладу, очільник відомства, Сєргєй Наришкін наприкінці листопада минулого року відзначився черговою порцією конспірології. Головний путінський “розвідник” приписав Румунії інтерес до контролю над Чорноморським узбережжям.
Джорджеску став славнозвісно відомою фігурою в регіональній політиці після скандального першого туру президентських виборів в листопаді 2024, результати яких було невдовзі скасовано. Кандидат-популіст отримав неочікувано високу кількість голосів у першому турі. За оцінкою спеціальних служб Румунії, з якою погодився Конституційний суд країни через рішення про скасування волевиявлення, результат Джорджеску був забезпечений завдяки зманіпульованій накрутці переглядів в TikTok-сторінці кандидата.
Примітно, що під час розслідування передвиборчих махінацій Джорджеску, слідству й справді вдалося виявити російські інвестиції в “успіх” популістського кандидата.
Впродовж кількох останніх років Кремль намагався “розіграти карту” Північної Буковини за допомогою одіозної ультраправої політикині, депутатки Європаламенту Діани Шошоаке. До прикладу, в 2023 році “подруга Путіна” відзначилась спробою висунути законопроект, згідно якого Румунія “анексує історичні території, які їй належали, відповідно, Північну Буковину, край Герца, Буджак, історичний Марамуреш та острів Зміїний”. Всі перелічені території належать до міжнародно визнаних кордонів України. Також Шошоаке регулярно відзначалась заявами про “утиски”, яких румунська діаспора буцімто зазнає в Україні. Проросійську кандидатку було знято з виборчих перегонів рішенням Верховного суду Румунії, тож роль головного хедлайнера проросійської адженди в румунські політиці “успадкував” Джорджеску.
Варто відзначити, що висловлювання Джорджеску стосовно “зміни кордонів” та вербальні посягання на українські землі не є новелою в політичному дискурсі Румунії, а радше спробою розпалити старі непорозуміння між Бухарестом та Києвом.
Варто нагадати, що одним з перших викликів в сфері міжнародних відносин, які постали перед українською державою після проголошення незалежності, було питання Північної Буковини. Як згадував у своїх мемуарах перший міністр закордонних справ України Анатолій Зленко, “перший дипломатичний демарш” за час його перебування на посаді відбувся через небажання частини румунських парламентарів визнавати територіальну цілісність України. Остаточно територіальні диспути між Києвом та Бухарестом були улагоджені в 2009 році, коли Міжнародний суд ООН оголосив рішення про делімітацію морських кордонів виключної економічної зони і розподіл континентального шельфу в Чорному морі. З того часу посягання на українські землі перемістилось в маргінес порядку денного румунської політики.
Після анексії Криму та початку російської агресії проти України Румунія послідовно підтримувала територіальну цілісність України. Бухарест є провайдером ряду ініціатив в безпековій площині, спрямованих на забезпечення присутності НАТО в чорноморській акваторії. До прикладу, на території Румунії розпочалося будівництво найбільшої бази НАТО в Європі. З початку широкомасштабного вторгнення Румунія стала вкрай важливим логістичним хабом для поставок озброєнь та експорту українських товарів. Впродовж блокування українських портів Росією в 2022-23 роках через румунський порт Констанца пройшла майже третина сукупного експорту зернових та олійних культур з України.
Слід відзначити також збереження суспільного консенсусу щодо підтримки України. Згідно опитувань (GLOBSEC Trends 2024), 55% респондентів в Румунії вважають Росію головним винуватцем війни в Україні. Згідно даних INSCOP, довіра румунів до Кремля перебуває на абсолютному мінімумі — лише 5,9%, що в 11 разів менше, ніж довіра до ЄС.
Втім Москва вперто не полишає спроб розпалити суперечності між румунами та українцями. Сузанна Драгомир, полігтологиня та експертка зі стратегічних комунікацій, зазначає: “Для Росії послаблення ролі Румунії та ізоляція України є стратегічним кроком. Румунія є ключовою у наданні допомоги Україні. З геополітичної точки зору здобуття впливу в Румунії дало би Росії більший доступ до Дунайського коридору й інших стратегічних територій.”
Отож Москва готується до вирішального раунду боротьби за дестабілізацію політичної ситуації в Румунії. Він відбудеться в травні, коли румунське суспільство обиратиме президента. Оптимальним сценарієм для Кремля, звісно, є перемога Джорджеску. Для того щоб заручитись підтримкою парламенту президент-популіст, ймовірно, спрямує зусилля на розвал проєвропейської коаліції, до якої належать соціал-демократи (PSD), ліберали (PNL), партія угорців Румунії (UDMR) та делегати інших національних меншин. Наслідком таких дій стане переформатування уряду і/або дочасні парламентські вибори, за результатами яких євроскептичні політсили можуть отримати контроль над законодавчою владою. Вочевидь, російська пропаганда сприятиме такому розвитку подій через медійну підтримку ультраправих політсил. Водночас політична криза створить сприятливі умови для поширення антиукраїнських та антизахідних наративів в румунському інформаційному середовищі.
Для Кремля вплив на президента Румунії важливий також з огляду на об’єм повноважень останнього. До мандату президента Румунії належить нагляд за зовнішньою політикою. Таким чином прихід до влади Джорджеску може негативно позначитись на динаміці підтримки України.
В перспективі найближчих місяців Москва має на меті посилити голоси своїх адептів в медійному просторі Румунії для відновлення медіа-атаки на експорт української агропродукції. Заборона транзиту українського зерна серед передвиборчих обіцянок Джорджеску, тому навряд чи політик відмовить собі у спокусі заробити політичні бали на протестах проти транзиту/імпорту українського зерна.
Отож варто очікувати інтенсифікацію російської гібридної агресії, спрямованої на дискредитацію України в інформаційному просторі Румунії. Союзниками Москви традиційно виступають місцеві ультраправі та євроскептики. Прихід до влади їхнього представника, Джорджеску, в ході президентських виборів може не лише кардинально перекроїти внутрішньополітичну мапу Румунії, але й розірвати одне з найбільш важливих для України зовнішніх військово-економічних партнерств.
Вікторія Одусанво, Володимир Солов’ян
