Темою чергової розмови в рамках спеціального проекту Українського кризового медіа-центру «Діалог. Кава з Трощинською» ведуча обрала психологію як суспільства, так і окремих політиків. Для цього вона запросила соціального і політичного психолога Валентина Кіма, який вважає, що війна вже змінила людей, і ми спостерігаємо формування та зміцнення українського суспільства.
«Змінюється ландшафт ідентичності. Якщо раніше українцям була притаманна регіональна ідентичність, то тепер на перший план виходить місцевість. Ми кажемо: «Я – житель Ірпеня, я – представник Бучі, я – херсонець, я з Маріуполя». Ці зміни надзвичайно корисні. Вони показують, що українці надзвичайно цінують і державу, і те місце, де вони живуть», – впевнений Кім.
На думку психолога, наше суспільство ще перебуває у моменті. Багатьом здається, що зміни просто кардинальні. Хочеться сказати, що остаточно сформувалося українське громадянське суспільство, і під цим дійсно є підґрунтя. Але треба розуміти – українці ще не вийшли з кризи. Для того, щоб робити висновки про те, як вони змінилися, треба подивись на себе збоку тоді, коли війна закінчиться.
Тетяна Трощинська торкнулася теми зростаючої напруги у суспільстві. Люди кажуть: не знаю, як з тим колаборантом житиму в одному селі. Якщо не буде задоволений запит на справедливість, може дійти до підпалу хат.
Її гість погодився з тим, що проблема гостра. Вирішення в значній мірі залежитиме від того, чим закінчиться війна. Якщо російська армія повністю програє, влада у Кремлі розвалиться і Росія буде виплачувати Україні репарації, зростання конфліктів буде не таким значущим. Зараз вони тільки закладаються, і навіть не вистачає часу розібратися у тих конфліктних ситуаціях, які з’являються щодня. Одночасно з цим у кожного українця відбувається очікування компенсації. Не в матеріальному, а в морально-етичному сенсі.
Те, як сьогодні поводять себе люди в умовах енергетичної кризи, Валентин Кім сприймає позитивно.
«Останнім часом, коли стався блекаут, я помітив, що всі ми стали нагадувати печерних людей. Вони гуртувалися навколо вогнища і одне з одним. Зараз бачиш те саме – працює генератор, а навколо гуртується люди. Це дуже добре, коли нас в темряві тягне одне до одного. Ми маємо тягнутися до інших людей. В цьому є можливість убезпечити себе від самотності. Є безліч можливостей сублімувати цей стрес: долучатися до інших проектів, до збору коштів, допомагати сусідам, і найголовніше – піклуватися про себе. Ми маємо берегти свій ресурс», – підкреслив психолог.
Головна редакторка Громадського радіо не могла не задати питання щодо психологічних портретів лідерів двох держав. Як змінився Володимир Зеленський і в чому відбулася трансформація Володимира Путіна?
Кім умовно ділить політиків на три групи – руйнівники, будівельники і зберігачі. Перемагає той, хто більше відповідає запиту суспільства.
«Володимир Зеленський прийшов у владу як типовий представник руйнівників. Потім його популярність спала, тому що всі побачили, що руйнації немає. Тепер – з початком великої війни – Зеленський переживає другий дуже цікавий для його типажу період, коли має можливість знов руйнувати. Часто виступає як критик міжнародних організацій, руйнує можливість домовитись, постійно звинувачує та підштовхує. Однак, треба розуміти: коли закінчиться процес руйнації, він має трансформуватися і бути кимось іншим. Чи в змозі буде це зробити – я не впевнений», – поділився думкою спікер.
Натомість Путін – людина, яка ускладнена своєю посадою. Він її зайняв не через власні особливості. Його призначили. І цей призначенець, користуючись інерцією соціальних процесів у Російській Федерації, зміг стати тим Путіним, якого ми зараз бачимо.
«У великій мірі йому притаманні страхи і комплекси, – вважає Кім. – Як виходець з КДБ, він намагається діяти так, як йому зручніше – вербувати, користатися слабкостями інших, аби бути у безпеці. Коли Путін опиняється найголовнішим злодієм всього світу, йому стає незручно. Це призводить до того, що ресурс його влади закінчується. Він спирається на одне і те саме – вербовку, тіньові схеми, заколоти. Нічого нового не може запропонувати. Ніякої ідеї або концепції. Навіть для Китаю, Ірану, Індії і тих країн Африки та Південної Америки, які б могли до нього приєднатися».
А ось, чи є таке поняття, як «колективний Путін», психолог не готовий сказати, хоча різниця між українцями і росіянами як політичними націями достатньо велика. В трикутнику держава – суспільство – людина росіяни ставлять людину на останнє місце. На перше – державу. В українців головне – приватні інтереси. Потім – інтереси спільноти, і лише далі – держави.
«Українцям притаманна зміна влади. Нам щось не подобається – ми змінюємо. Нам знов таки притаманна мінливість політичних поглядів, неспроможність зосередитись і довго триматись якоїсь думки. Тому політичні режими в нас змінюються постійно», – пояснив Валентин Кім.
