«Геополітичні діалоги» – спеціальний проєкт Українського кризового медіа-центру, в якому голова правління організації, Надзвичайний та Повноважний Посол Валерій Чалий запрошує гостей взяти участь в дискусії на найбільш актуальні теми. Цього разу в УКМЦ завітав Міністр закордонних справ України у 2014-2019 роках Павло Клімкін.
Висловлюючи вдячність за запрошення, гість назвав майданчик пресцентру Українського кризового медіа-центру легендарним місцем: «Він був створений за часів Революції Гідності і досі знаходить свою роль і тій реальності навколо нас, яка змінюється. Тому ще раз приємно тут знаходитись».
Ключовими темами обговорення експерти обрали переговори в Саудівській Аравії, угоду про рідкоземельні метали, рівень взаємодії зі Сполученими Штатами Америки, стан безпеки на Європейському континенті та контури нової міжнародної політичної реальності в цілому.
«Ми проводимо ці «Геополітичні діалоги» в контексті дуже складного історичного періоду і для української зовнішньої політики, і для України в цілому. Почну з питання, яке задавали останніми днями, але, на мій погляд, відповіді так ми і не отримали. Чому саме Саудівська Аравія?», – запитав Валерій Чалий.
Екс-очільник МЗС пов’язав це зі зростаючою роллю країн Близького Сходу у глобальних медіаторських процесах.
«Як медіатори більше відомі Катар, де фактично відбувається значна частина таких переговорів. Менш помітні Оман та Абу-Дабі. Зараз Саудівська Аравія отримала шанс показати, що вони номер один в цьому компоненті», – підкреслив Павло Клімкін.
Голова правління УКМЦ поцікавився його думкою щодо формату української делегації на цих переговорах.
«Ми всі бачили поки в ЗМІ проект рамкової угоди по корисним копалинам. Вона потребує підписання від України як міжнародного договору чи достатньо від Кабінету міністрів?», – уточнив він.
Правова частина Павлу Клімкіну зрозуміла. Він вважає, що українська делегація в Саудівській Аравії має повноваження приймати рішення і відповідно представляти нашу позицію з ключових питань. Щодо угоди, то вона, на його думку, в нинішньому вигляді може проходити і через уряд, однак, потім можуть виникнути питання.
«Щось мені підказує, що в якийсь момент постане питання правового статусу цієї угоди, оскільки будь-які ресурси є власністю народу України, і це закріплено в Конституції. Чи всі рішення, які будуть необхідні для імплементації угоди, знаходяться в рамках компетенції Кабінету міністрів? На сьогодні це ніхто сказати не може», – зазначив гість.
Обидва експерти погодились з тим, що рідкісноземельні метали – це те, що знаходиться лише не поверхні угоди. Валерій Чалий припускає, що інтерес США у більшій мірі прикутий до стратегічних активів України, а Павло Клімкін вказує на різницю у сприйняття поняття, адже американці називають це критичними мінералами.
Тим не менше, результат переговорів в Саудівській Аравії та складання угоди варто розглядати і як показник температури в українсько-американських відносинах. Підвищиться вона найближчим часом або впаде?
«США в найближчі 5 років включно не тільки з військовою, а і з політичною та санкційною допомогою є критичним елементом для України, збереження її як країни, захисту національних інтересів, чи ми мусимо, як пропонують багато хто, бути реалістами, робити висновок, що Штати для нас втрачені і шукати підтримки в іншому місці?», – задав питання Валерій Чалий.
Павло Клімкін впевнений, що в розумній перспективі ніхто не зможе замінити США.
«Я не бачу на сьогодні ані достатньо спрямованості, рішучості, реального драйву і емоцій серед європейців як політиків, військових, так і безпосередньо суспільств у піднятті ставки і зміні реальності, в якій вони існують. Те, що на сьогодні відбувається і те, що розробляється в Штатах і що вони можуть, є абсолютно унікальним. Ми не можемо від цього відмовитись і мова йде зовсім не тільки про політичну підтримку», – наголосив він.
Чи не здається, що в цьому плані ситуація заходить у глухий кут? Валерій Чалий не може приховати свого занепокоєння з цього приводу. Як Україні повернути весь світ, хоча би ключові країни на розуміння того, що ми під агресією, що це нерівні дві країни воюють, що є порушення статуту ООН?
«Я розумію, що є реалії, але якщо ми програємо наратив, який зараз нам нав’язується про зупинку і непокарання агресора непокараний агресор, то це буде погано. Чи треба поставити всі наші можливості, ресурси, в тому числі дипломатичні, і спромогтися повернути наратив права міжнародної справедливості чи вже точно ніяке право не працює і тільки право сили в цьому контексті?», – запитав він.
Павло Клімкін вважає, що цілісної правової системи правил, заснованої на міжнародному праві і міжнародному гуманітарному праві, в сьогоднішньому світі немає, і ця руйнація почалася раніше.
«А що, в 14-му році міжнародна правова реальність існувала, коли була атака на Крим, а потім на Донбас? Я вважаю, що вже тоді вона не існувала як ефективний спосіб реагування на агресію і здатність потягнути когось за хвіст», – пояснив він.
Що дає нам сьогоднішня система, коли постійний член Ради Безпеки здійснює агресію проти України і ми навіть не можемо це назвати з суто формальної точки зору міжнародно-правовою війною, оскільки для цього потрібно рішення Ради Безпеки?
В чому ж тоді прослідковується вихід? У реформуванні системи, переконаний Павло Клімкін, який рекомендує придивитись до пропозиції Ілона Маска про вихід США не тільки з НАТО, а і ООН.
«Це дозволить переписати Статут ООН і реально штовхнути реформу. Тоді як політична, так і бізнес-модель працювати не буде. Ми не можемо жити з тим, що сьогодні є. Звісно, не зможемо жити без чогось. То давайте фундаментально перепишемо для двадцять першого століття ті основи, які у нас є. Фактично процес переписування може якимось чином допускати часткове функціонування сьогоднішньої ООНівської системи. Має бути якийсь перехідний період. Він буде дуже непростим, але тільки така криза, коли один з ключових гравців скаже, що він не виконує цю реальність і готовий вийти, призведе до фундаментальної реформи сьогоднішніх інституцій. Якщо ми не перепишемо цей статут і не зрозуміємо як ми будемо його виконувати ми будемо жити знову в цій реальності. І я за те щоб ми цю реальність переписали», – заявив Міністр закордонних справ України у 2014-2019 роках.
