У День Збройних сил України головна редакторка Громадського радіо Тетяна Трощинська запросила на розмову військового історика, голову громадської організації «Центр мілітарної історії» Василя Павлова. У 1996-2014 роках він працював вчителем історії Київського військового ліцею імені І.Богуна, а в період з 2018 по 2020 роки – в системі міністерства оборони України, отже може порівняти сучасне українське військо з радянською армію. Що змінилось, а що залишилось?
На думку гостя, подолати попередній спадок, якій дістався незалежній Україні від імперської Росії, а потім від Радянського Союзу, надзвичайно важко. Це питання часу, а не закидання нашим громадянам. Це проходили всі держави, котрі рано чи пізно виходили з лона імперій.
«Ми маємо долати цю спадщину у всьому – в ідеології, економіці, промисловості, тактичних прийомах, засобах забезпечення військовою технікою. Розруху в головах вже подолали», – переконаний Василь Павлов.
Він вважає, що після того, як сказавши, що Україна – не Росія, українці відповіли на питання «Хто ми не є?», мають відповісти на питання «Хто ми є?». За тиждень до повномасштабного вторгнення Курт Волкер у статті зазначив, що війна, яку вела Україна з 2014 року – це війна за ідентичність.
«Збройні сили України повинні стати тим, чим є збройні сили будь-якої сталої світової держави, яка має традиції, сучасний досвід і візію майбутнього. Ось тоді це запрацює», – наголосив історик.
З його слів, серед труднощів, з якими ми зіткаємось, треба виділити надзвичайно потужне протистояння ворога, що втілюється в інформаційні та психологічні операції.
«Вони зазвичай спираються на історичні патерни, що сформовані неправдивими історичними міфами. Один з них визначають наступним чином: українське козацтво – це виключно селяни, а вони завжди протистояли панам, і тому зараз українські селяни мають скинути українську шляхту і побрататися з нашим споконвічним ворогом. Якщо ми розкладемо це на реальні історичні факти і візьмемо реальне історичне підґрунтя, то маємо чітко розуміти, що з будь-яким історичним явищем пов’язані різні верстви населення, які є різні за своїм соціальним рівнем і ставленням то ситуації. Слід виділяти те, що об’єднує, дає надію на майбутнє і має утворюючий елемент, а не руйнуючий. І ви абсолютно правильно згадали українських січових стрільців. Одна з їх пісень стала символом опору», – пояснив Василь Павлов, звертаючись до Тетяни Трощинської.
Продовжуючи екскурс в історію, експерт зазначив, що наші предки, коли ще не ідентифікували себе українцями, чітко розуміли, що є військо, яке забезпечує територію і державу, і є населення, яке спираючись на це військо, має можливість творити економіку і культуру.
«Прояв сучасних збройних сил можемо показати у будь-якому векторі життя суспільства. Є колишні військовослужбовці, які стали громадськими активістами, – додав він. – А є такі, котрі стали державними службовцями. В нас є діючи військовослужбовці серед спортсменів, співаків, художників. Так виходить, що мілітарна компонента є найважливішою складовою нашої ідентичності».
