За даними міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, станом на 1 вересня в Україні зареєстровано майже 5 мільйонів внутрішньо переміщених осіб (ВПО), з яких 300 тисяч додалися за останній рік. Скільки українців отримали притулок за кордоном, втікаючи від війни – взагалі доволі складне питання. Така кількість людей не може не об’єднуватись заради вирішення своїх проблем. Як це відбувається в Україні та в інших країнах, розказали учасники брифінгу «Процеси переселення: виклики війни та миру».
Світлана Лук’янченко – переселенка першої хвилі. До 2014 року проживала у Луганську. Потім переїхала до Дніпра, де разом з Тетяною Гладковою створила громадську організацію «Сила майбутнього», якій вдалося реалізувати більше 20 проєктів, направлених на підвищення економічної спроможності переселенців і сприяння інтеграції переселенців у місцеві громади. На власному досвіді вона переконалася, що війна ще більше об’єднує українців.
«На початку повномасштабного вторгнення через небезпеку для свої дітей я стала біженкою і майже два роки з ними перебувала в Італії. Як громадська активістка відчувала, що українців треба підтримувати і за кордоном також, і, повернувшись до України, зустрілась з іншими активістами і погодилась з тим, що громадські організації та ініціативи, які займаються допомогою переселенцям, треба об’єднувати», – наголосила заступник Голови Громадської організації “Дніпровське обласне об’єднання “Сила майбутнього”.
Головний меседж об’єднання – треба тримати зв’язок. Це дозволить допомагати Україні та її громадянам, де б вони не перебували під час війни.
На визначенні ключових проблем, з якими стикаються переселенці та шляхах їх вирішення зупинився Віце-Президент Всесвітньої організації переселенців, Голова ради з питань внутрішньо переміщених осіб при Київській обласній державній адміністрації, юрист, правозахисник Олександр Явтушенко.
З його слів, головна проблема – відсутність житла. Найуразливіші категорії переселенців не можуть дозволити собі купити або винаймати житло.
Друга проблема – відсутність роботи. Переміщені особи у більшості випадків втратили попередню роботу або бізнес, і не мають можливостей і ресурсів знайти нову.
«Непокоїть і рівень взаємодії з переселенцями. У той час, як іноземні країни проводять ефективну політику інтеграції переселенців, в Україні майже відсутні ефективні та дієві механізми інтеграції, відсутня ефективна платформа, яка б представляла переселенців», – визнав Олександр Явтушенко.
Про те, як громадська організація “Об’єднання переселенців “Спільна справа” намагалась сприяти частковому вирішенню житлових проблем переселенців, розповів її голова, президент Всесвітньої організації переселенців, Заступник Голови ради з питань внутрішньо переміщених осіб при Київській обласній державній адміністрації Юрій Зиков.
«Ми впроваджували місцеву програму у форматі співпраці з органами місцевого самоврядування завдяки кооперативному будівництву, коли переселенці скидалися грошима, і за підтримки громад і органів державної влади створювались умови для будівництва постійного житла для внутрішню переміщених осіб», – зазначив він.
Юрій Зиков додав, що сьогодні об’єднання може проводити адвокації з програм вирішення житлових питань. Мова йде не тільки про створення фондів тимчасового житла за кошти міжнародних партнерів, а і створення умов для придбання житла у приймаючих громадах
Голова правління «Українська народна рада Донеччини та Луганщини» Станіслав Федорчук пояснив, чому організація увійшла в об’єднання.
«За 9 років досвіду вимушеного переміщення значна частина інститутів громадянського суспільства здійснила напрацювання в різних напрямках, починаючи від законодавчої ініціативи і налагодження діалогу з центральною і місцевою владою. Цей діалог не є завжди простим, і дуже б не хотілось під час масштабної війни ці напрацювання зникли. Я дуже сподіваюсь, що наша платформа буде місцем не тільки консолідації , а й порозуміння між нами», – відмітив Станіслав Федорчук.
