Учасники добровольчих медичних формувань позбавлені належного рівня соціального захисту, що є наслідком змін у статусі учасника бойових дій. Про це під час круглого столу «Військова медична допомога на новому етапі війни», що відбувся 15 листопада в Українському кризовому медіа-центрі, заявила народний депутат України та командир Медичного батальйону «Госпітальєри» Яна Зінкевич.
«У квітні вилучили пункт щодо цивільних залучених осіб, і це є проблема, адже ці люди виконують на передовій ті самі функції, що і бойові медики, але статусу отримати не можуть, – пояснила вона. – Соціальний захист має бути нарівні з військовослужбовцями. Медики гинуть, стають пораненими, є зниклі безвісті, полонені», – наголосила керівниця «Госпітальєрів».
Добровольці можуть значно допомогти, оскільки медиків на фронті не вистачає. Залучають студентів з університетів, але їх недостатньо – сили і засоби оборони збільшилися.
«Тому держава повинна бути зацікавлена в тому, щоб медики добровільно на деякий час могли залишити свою роботу, взяти відпустку і поїхати, або бути у відрядженні від лікарні. На жаль, такого розуміння з боку держави я досі на бачу», – зазначила Яна Зінкевич.
Парламентарка наголосила на тому, що тісна координація з державними органами потрібна і в питаннях міжнародних поставок як в розрізі номенклатури, так і в логістиці.
Про низький рівень взаємодії з командуванням медичних сил і міністерством охорони здоров’я розказав і президент Першого добровольчого медичного шпиталю імені Миколи Пирогова Геннадій Друзенко.
«На жаль, ми платимо за це неврятованими і покаліченим життями. Державі треба знайти формулу з медиками-добровольцями, повністю вирішити проблему нестачі на фронті медиків своїми силами вона не здатна. Що до нас, то ми довели свою ефективність. За 9 місяців війни допомогли 5 тисячам бійців. Їх вивозили, стабілізували, оперували», – розповів Геннадій Друзенко.
Є кілька чинників ефективності добровольчих медичних формувань. За словами медичного директора Першого добровольчого медичного шпиталю імені Миколи Пирогова Всеволода Стеблюка, передусім, це підготовка. Жоден медик з них не береться з вулиці. Проводиться відбір, оцінка професійного рівня і психологічного стану. Серед добровольців є багато науково- педагогічних працівників, які можуть донести найкращі світові стандарти.
«По-друге, це система забезпечення. Ми позбавлені бюрократії закупівель, корупційних ризиків, до нас висока довіра донорів і благодійників в Україні і за кордоном. Ми ще знаходимо резерви, аби допомогти медикам у підрозділах. Крім того, нам притаманна мобільність, гнучкість у прийнятті рішень. Не треба чекати узгодження на всіх етапах. На місцях орієнтуємось безпосередньо на бойові дії, координуючи роботу з командирами підрозділів», – закликав Всеволод Стеблюк.
В якості прикладу успішної взаємодії цивільних медиків з військовими, медик-волонтер навів медичний супровід компаній НАТО у Косово і Афганістані.
«Він здійснювався через організацію забезпечення логістики. Залучались госпіталі і працювали там на ротаційній основі під супервізією військових в комунікації з бойовими частинами. Ми можемо використати цю схему ефективніше», – підкреслив медичний директор Першого добровольчого медичного шпиталю імені Миколи Пирогова.
