15 грудня у прес-центрі Українського кризового медіа-центру відбулося ініційоване УКМЦ експертне обговорення “NATO.UA Якою є оптимальна система безпеки для України і Європи?”
Валерій Чалий, голова Правління УКМЦ, Надзвичайний і Повноважний Посол України, відкриваючи обговорення, наголосив: у пріоритетах українців сьогодні багато питань виживання під час війни та деокупації територій. Однак вже треба думати про майбутнє – про оптимальну модель безпеки, це питання треба ставити саме сьогодні.
“Експертне середовище має йти попереду виконавчої влади і Президента – який вже подав заявку на вступ до НАТО і задав цю модель, до того ж, уже визначену Конституцією. Однак, на мою суб’єктивну точку зору, ще немає єдиної точки зору в українському істеблішменті та суспільстві щодо вступу до Альянсу. Ця дискусія має бути публічною, і ми маємо бути готовими знімати будь-які аргументи проти нашого вступу до НАТО від наших партнерів. Адже без нашого членства повоєнне врегулювання буде незавершеним процесом, і буде важко реагувати на подальші виклики”, – вказав Валерій Чалий у вступному слові.
Посол зазначив, що соціальні та суспільні аспекти сталого розуміння правильності нашого вибору все ще актуальні, і в умовах воєнного стану та контролю над інформаційним простором можна зараз багато зробити для цементування єдності українців у цьому питанні.
Олександр Хара, експерт Центру оборонних стратегій, почав з констатації геноцидного характеру російської політики як на пострадянському просторі, так і в інших регіонах – і припинитися це може лише за умов консолідації Заходу.
“Сьогодні, 15 грудня – День пам’яті жертв сталінських репресій. Мені, як етнічному греку, дуже болить за Маріуполь та окуповані грецькі села Донецької області. Греки теж були жертвами сталінських депортацій, і зараз ці геноциди повторюються. Чому не можна говорити про ефемерні гарантії безпеки з Росією? Ми можемо бути сильними лише як частина колективного Заходу та мусимо припинити геноциди”, – підкреслив Олександр Хара.
Експерт констатував, що якою б слабкою не здавалася Росія – вона є ядерною державою і членом Радбезу ООН. І це єдина загроза в регіоні – на нас не будуть нападати поляки чи угорці.
“НАТО і ЄС зараз у трансформаційному процесі – вони усвідомили російську загрозу, але США розраховують на більшу допомогу європейців у питаннях стримування Китаю. Про роль НАТО в протистоянні наростаючій міці Китаю ми теж маємо думати. Ціна для нас висока – піклуватися не лише, щоб нам надавали зброю, але і щоб на нас поширювалася безпекова парасолька”, – закликав Хара.
Представник Центру оборонних стратегій вказав, що членство України не стане наслідком формального виконання наданого нам ПДЧ та оцінки цього процесу. Буде лише політичне рішення щодо нашого вступу.
“Зараз нам усім треба сказати: альтернативи НАТО немає, розмови про інші моделі – це маячня. По-друге, маємо говорити про Крим як ключове питання, без вирішення якого в небезпеці залишаються Чорноморський регіон, Середземномор’я, Близький схід та Північна Африка. Вирішення питання Криму вирішує цілий клубок інших проблем, воно ключове. Ядерна зброя, розміщена Росією там, загрожує навіть не нам – а європейським країнам! І ці два аргументи – дуже добрі, щоб переконувати наших партнерів. Ми маємо показувати європейцям внесок України в безпеку та що набуде Альянс з нашим членством. Ці аргументи разом з успіхами наших Сил оборони – обов’язково спрацюють!” – з оптимізмом заявив експерт.
Відповідаючи на запитання Валерія Чалого про ціну безпеки України поза НАТО, Микола Бєлєсков, головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень та старший аналітик Фонду “Повернись живим, наголосив: коли Україна двадцять років тому оголосила про рух до НАТО, саме економічні та фінансові розрахунки були одним з ключових аргументів.
“На оборону ми витрачали до 2,7-2,8% ВВП ще до повномасштабної війни. Зараз бачимо, що цього недостатньо. Для порівняння, Ізраїль десятиліттями вів боротьбу за виживання, витрачаючи на це до 30% свого ВВП, при цьому теж отримуючи допомогу США. Для нас немає альтернатив колективній безпеці. Без ядерної та конвенційної парасольки вартість самооборони буде захмарною”, – наголосив Микола Бєлєсков.
Альтернативи НАТО немає, це розуміли експерти, а зараз це розуміє і більшість населення. Але треба гарантувати безпеку тут і зараз, нагадав експерт.
“Що змінилося цьогоріч? Нікого не треба переконувати у позитиві від участі України в євроатлантичній безпеці. Якщо в “нульові” роки нас сприймали як додаткову ношу, тепер наша додана вартість очевидна – 85% російської армії сконцентровано тут, РФ не може погрожувати нікому на інших флангах. Всім очевидно, що без України не може бути безпеки в Європі. Нікого не треба переконувати в цьому. Навіть такі скептики як Кіссінджер вже говорять, що в плануванні НАТО має враховувати Україну як де -факто свою складову. Значними, страшними жертвами, але ми цього добилися. Однак треба враховувати, що головна задача НАТО – не втягувати в конфлікти діючих членів заради країн поза Альянсом. До 24 лютого ми не мали ані дієвих гарантій безпеки, ані зброї. Зараз ми на іншому рівні – отримуємо високоточні системи далекого ураження наземного, морського та авіаційного базування, які ефективно використовуємо. Це важливо для нас, і визнано Пентагоном”, – зазначив Бєлєсков.
Як сформулював експерт Інституту стратегічних досліджень, ми маємо стати у позитивному сенсі Фінляндією – яка тривалий час розбудовувала оборонний сектор, і використала шанс вступу до НАТО, як тільки вікно можливостей відкрилося. Для реалізації цього сценарію ми, зокрема, маємо постійно апелювати: ціна неприйняття нас до НАТО значно вища, ніж витрати, якби нас прийняли туди вчасно. “Треба робити все, щоб ми стали 33-м членом НАТО – тобто вступили туди наступними і в найближчому майбутньому!” – амбітно резюмував Бєлєсков.
Відповідаючи на запитання Валерія Чалого про критерії внутрішньої та зовнішньої готовності України до членства, Євген Бистрицький, виконавчий директор Міжнародного Фонду “Відродження”, окреслив низку суперечностей, які перешкоджають концептуалізації цього.
“Є протиріччя між політичним дискурсом, висловлюваннями очільників США та НАТО (про допомогу Україні до переможного завершення війни) – оптимістичною і перспективною картиною – і тим, що США та керівники НАТО відстають у наданні критичної допомоги, необхідної для розгортання контрнаступу. Щоразу Україна має нагадувати про свої потреби у важкій зброї. Зараз йдеться про систему Patriot, вирішуються питання танків та літаків. Про що говорить ця дилемма? Західні партнери хочуть знати, наскільки ми готові дотримуватися певних стандартів та норм”, – пояснив Євген Бистрицький.
Як зазначив філософ та громадський діяч, нам виставляють певні умови допомоги з боку ЄС. Ці суперечності показують, що з низки причин Україна не розглядається Заходом як рівноцінний партнер. Іншим фактором є асиметрія між ядерною рішучістю Росії та неготовністю Заходу до такої рішучості.
“Що ж до внутрішньої готовності. Щоби долати суперечки, Україна має постійно демонструвати прогрес у військових діях – який у свою чергу залежить від постачання зброї. Також має бути прогрес у стандартах демократії, і добре, що парламент приймає відповідні акти. Якщо говорити про економіку – західні партнери розуміють усі проблеми і міркують, якою Україна буде після перемоги. Але основне внутрішнє питання – це солідарність громадян України. Ця війна підтвердила, що українці мають єдину культурну і політичну ідентичність. Наша країна солідарна як ніколи. Однак, на жаль, в умовах війни стратегічні рішення приймаються без національно-орієнтованих сил опозиції. Такі рішення мають прийматися не вертикаллю на чолі з ОП, а інклюзивно. Це важливо, щоб показати західним партнерам: після перемоги країна не буде централізована в руках однієї партії, а залишиться демократичною. Ми не знаємо, якою буде Росія – але ми залишимося на фронтирі, тож важливо зберігати демократію в цих умовах”, – констатував Євген Бистрицький.
Ростислав Балабан, провідний науковий співробітник Інституту етнонаціональних і політичних досліджень ім. Івана Кураса НАН України, дорікнув тим силам на Заході, які опиралися вступу України до НАТО.
“Модель безпеки “стурбовані” не спрацювала, “подзвоню другу” – не спрацювала, “допоможемо, але пізніше” – не спрацювала. Україна зараз захищає все НАТО. Зараз Німеччина вдвічі збільшує бюджет, а Польща – чисельність своїх збройних сил. Це відбувається вперше з 90-х років, і це показує вартість загравань з агресором”, – зіронізував Ростислав Балабан.
Як наголосив політолог, питання вступу України до НАТО має постати в перший день деокупації і не може розгортатися на 50 років.
“Щодо питання додаткових вимог західних партнерів. Ті, що є зараз, Україна виконує адекватно. В перші дні вторгнення нам давали партизанську зброю, потім більш серйозну. Потім ворог почав залишати певні позиції – сама наявність потужної зброї в нас забезпечує безпеку. Але чи можуть виникнути додаткові питання, як то мовне? Карти становища російської та угорської мов фінансувалися агентами Кремля для здійснення дестабілізації України. В Росії зникають цілі народи разом з мовами. А в нас є компактні поселення різних етносів – і ніде немає конфліктів. Соборність – це складова нашої ідентичності, як і розуміння того, що нам потрібна безпека. Підтримка вступу в НАТО значно вища 50% – побільше, ніж у деяких європейських країнах”, – зауважив Балабан.
Політолог спрогнозував, що після перемоги і деокупації риторика деяких політиків може змінитися – тому ми маємо працювати на упередження, використовувати потенцію держави та не допускати жодного натяку на обмеження національних чи інших свобод, що могло б стати перешкодою нашого вступу до Альянсу.
У своїй основній промові Валерій Чалий ретроспективно пояснив, як активніша євроатлантична інтеграція України в минулому могла раз і назавжди відбити загарбницькі апетити Росії, і закликав не змарнувати цей шанс зараз.
“Чому ми досі не в НАТО? Всім очевидно, що це могло унеможливити напад Росії. Принаймні, ми знаємо, що напад планувався не тільки на Україну, в 2014 році це могла бути Естонія – член ЄС та НАТО. Там теж є фактор російськомовного населення, що ностальгує по радянським часам. Багато в чому саме членство в НАТО завадило цим планам. Тож росіяни звернули увагу на Україну як на “сіру зону” поза безпековими альянсами. Ці плани були давно – Крим у 1990-ті, так звана “мєшковщина”, Тузла у 2003. Україна постійно вирішувала загрозу конфлікту шляхом компромісів. І висновок один: політика позаблоковості та нейтралітету де-факто нічого нам в результаті не дала. Кожен компромісний крок Росія сприймала як слабкість. Росіяни брехали завжди, це підходи радянської дипломатії. На новій договірній основі неможливо забезпечити безпеку України. Є геноцид – тут не до формальних підписів на папері”, – констатував посол.
Валерій Чалий узагальнив фактори, які стояли на заваді вступу України до НАТО. По-перше, це піддавання європейців на шантаж Москви – воно, на щастя, вже зведене нанівець. По-друге, це коливання української політики, коли прозахідні інспірації Ющенка були зведені нанівець за часів Януковича – але українська політика вже демонструє послідовність. Гарантами незворотності шляху виступають ЗСУ та активна частина громадянського суспільства. Втім, таким гарантом також має бути політична еліта – але цього ще немає. Партнери повинні знати, що коливань не буде, і гарантією цього має бути контроль за діями держави, зокрема парламентський та громадський.
“Третій фактор – ціна питання. Ми не потягнемо самостійно витрати на оборону. Одна лише заміна авіаційного парку чого коштує: один контракт Фінляндії – 10 мільярдів доларів. Воюємо ми, чи вже не воюємо, але ми маємо повністю відновити авіапарк. А це мінімум 50 мільярдів на всю систему, включаючи ППО! А утримування набагато більшої армії, ніж раніше? А соціальна підтримка прикордонних регіонів? А підтримка мільйонів ветеранів після війни? Перша прикидка – це 100 мільярдів у найближчі 5 років. І це за умов відсутності нових рухів Росії! Хай вже зараз країни НАТО порахують, що їм вартуватиме залишення України в сірій зоні!” – акцентував Валерій Чалий.
За словами дипломата, так званий Київський безпековий договір – це закріплення статус кво. “А хто ж відновить життя тисяч і тисяч людей? Ми не можемо вічно бути у війні з Росією – а маємо зробити так, щоб вона не нападала”, – закликав посол.
На завершення, Валерій Чалий зіронізував: батальйон “Монако” повернеться, разом з охоронцями та коханками, але в НАТО аж ніяк не хотітиме – адже для них це означатиме втрату корупційних доходів через встановлення верховенства права.
“Це вікно можливостей упустити буде злочинно – ми перекладемо питання безпеки на майбутні покоління. Це треба вирішити зараз. Вступ до НАТО має бути планом A, планом B і планом C. І без вступу до НАТО ми навряд вступимо в ЄС – без безпеки це неможливо”, – резюмував Чалий.
