Його ім’я знає кожен українець. Він лишив по собі 35 поетичних збірок, понад чверть мільйона поетичних рядків перекладів, серед яких – поема Міцкевича «Пан Тадеуш», пушкінський «Євгеній Онєгін», французька поезія, кілька збірок наукових статей, редагування поетичних та етнографічних видань. Однак, пам’ять про видатного поета може зберігатись не тільки в книжках. У випадку з Рильським це ще літературні фестивалі. Про них і не тільки Ігор Стамбол поговорив з гостями Українського кризового медіа-центру.
Темою розмови стали дві культурно-мистецькі події, пов’язані з видатним поетом. Це «Голосіївська осінь» та «Романівська весна». У першому випадку онук, заслужений журналіст України, науковий співробітник київського музею ім. М.Т.Рильського Максим Рильський не схильний вживати слово «фестиваль».
«Давайте глянемо в Вікіпедію. Це слово передбачає проведення якихось масових святкових зібрань, оглядів досягнень, а сьогодні йде війна», – сказав він, і пояснив, звідки виникла ідея такого заходу.
«60 років тому, коли відійшов Максим Тадейович, а пізніше – у 1966 році відкрився музей, сини замислились, як продовжити наповнювати музей життям у його відсутність. Так народилась ідея літературних читань. Молоді поети мали приходити в музей і ніби звітувати перед класиком про свої надбання, про свою творчість, і це відбувалося кожної осені. Порахуйте, скільки з 70-х років вже відбулось цих заходів. Не виключення і цей рік. Приходили в основному поети та письменники з нашого незламного Сходу. Це вічне і воно буде відбуватися незалежно від того, що відбувається навколо», – впевнений Макисм Рильський.
Для теле- радіожурналістки, письменниці, науковиці, авторки пісень, співачки, лауреатки всеукраїнських та міжнародних фестивалів Галиии Ільєвої «Голосіївська осінь» передусім спілкування із відомими митцями, з родиною Рильських, яку вона давно знає. У цьому зв’язку вона згадала, як проходив ювілей Музею.
«Скільки людей з усього світу надіслали привітання. Як люблять Рильського, як його шанують як перекладача, як видатного поета, як пісняра», – додала Галина Ільєва.
Інший захід, на думку онука видатного поета, вже можна назвати літературним фестивалем, бо «Романівська весна» на противагу консервативному стилю читань є справжнім святом не тільки для Романівської громади, а і для навколишніх сіл.
«Його назвали досить гучно міжнародним літературно-мистецьким фестивалем. Він проходить у передостанній тиждень травня, коли ще діти не розбіглись на канікули, адже яке свято без дітей. Напроти пагорбу, де Музей родини Рильських, знаходиться школа. Перейти дорогу і вони вже на фестивалі», – пояснив він.
Говорячи про Максима Рильського, Галина Ільєва називає його творчість золотим фондом українського письменства і мовознавства.
«Думаю, що можна оголосити конкурс для перекладачів, – запропонувала вона. – У нас їх зараз достатньо. Можливо, навіть запросити іноземців. Якраз польським перекладачам було б легше, враховуючи ще і коріння. Вони пишаються загалом, якщо хтось має дотичність до їхньої національності в культурі».
