«Маріуполь. Культурна деокупація» – дискусійна платформа, яка ставить за мету обмін думками з тих тем, які війна підняла на поверхню. Одна з них – ментальне здоров’я українців.
Стрес війни, два роки повномасштабного вторгнення і врешті-решт прийняття війни як нової нормальності, адже зрозуміло, що це вже не тимчасовий момент. Що робити з цим стресом, втомою, вигоранням, травмою, яка не зникає, а лише накопичується? Все це може бути одним із завдань культурної галузі, зазначив модератор заходу, журналіст Олексій Ананов.
Ініціаторка проєкту Діана Трима, яка до 2024 року працювала директоркою департаменту культури Маріупольської міської ради, згадала, як рік тому вона стояла на сходинках Українського Дому з думкою про те, що говорити про культурну деокупацію треба саме зараз, коли територія ще фізично окупована.
«Найцінніше – це люди. Маємо людський ресурс, з яким потім повертатися, і який найбільше страждає від подій війни. Перед тим, як почати працювати з травмою її треба проговорити. Тільки в єднанні можна пройти ті бар’єри, які будуть великою перешкодою для людей, які залишаться на самоті», – підкреслила Діана Трима.
Актриса і співачка Ірина Хоменко займається створенням програм для людей, які пережили різні травми і трагедії в середині війни. Коли вона прийшла на телеканал «Дім», їй довірили програму «Я не забуду».
«Вона в більшій мірі не про погане, а про те, які величні і неймовірні українці. Це про людей, які попри небезпеку, рятували наших військових, херсонських жінок, які лікували захисників і благали росіян їх не вбивати хлопців. Про матерів, які на жаль втратили синів і вже нікого в них не залишилось», – пояснила вона.
Ірина переконана, що тим людям, які особисто не зіткнулись з трагедією, треба це бачити.
Будинок журналіста, директора маріупольського телебачення МТБ Миколи Осиченка знаходився у Донецьку кількох кілометрах від аеропорту і він власноруч бачив, як все відбувалося. Виїхати з міста родина вирішила тоді, коли з’ясувалося, що чотирирічна дитина звикла до звуків війни і сприймає їх частиною життя.
«Ми багато спілкуємось про нас – тих, хто зараз тут. А в мене душа болить за тих, хто там – наших людей в окупації. Ми повинні розуміти, що той же Донецьк – це 10 років повної інформаційної окупації. Якщо Донбас і бомбили, то пропагандою. І тому з цими людьми треба спілкуватись. Вони чекають і про це треба пам’ятати кожного дня», – наголосив журналіст.
Про те, як держава піклується про ментальне здоров’я громадян, розповіла Леся Хемраєва. У міністерстві культури та інформаційної політики вона керує відділом безбар’єрності, гендерної рівності і ментального здоров’я.
З її слів, є загальна стратегія психічного здоров’я і відповідно план заходів, які виконуються всіма міністерствами. Що стосується того, як можуть в цьому допомогти культурні інституції, треба відзначити, що українська культура багатогранна і особливо важлива сьогодні.
«Ми знаємо непоодинокі приклади того, як через культуру людина може повернутись до життя. Ось один з них – мама втратила свого сина і рік ні з ким не спілкувалась, була замкнена у свої думках, емоціях. Плетіння, розмови, те, що вона робила своїми руками, відповідний дотик до культури змінили її. Жінка стала більш активною у житті, навколишній світ почала сприймати більш приємно», – розказала Леся Хемраєва.
Із власним досвідом культурних інституцій у подоланні психічних травм, нанесених війною, ознайомили засновниця проєкту “Dring the band home”, дружина маріупольського військовополоненого-музиканта Анастасія Меркотан, директор Луганської обласної філармонії Ігор Шаповалов, директор- художній керівник Дніпровський академічний театр драми і комедії Сергій Мазаний та генеральний директор-художній керівник Харківського академічного театру опери та балету, заслужений діяч мистецтв України Ігор Тулузов.
