У 30 років Ярина Каторож має неабиякий творчий доробок – роман і справжню трилогію. При цьому вона не лише пише літературні тексти, а й займається графічним дизайном та ілюструванням книг. Як вдається все це поєднувати, в неї дізнався Ігор Стамбол – ведучий циклу Українського кризового медіа-центру «Навколо книги».
«Я дуже сподіваюсь, що колись письменство буде моєю роботою. Хотілось би мати великі тиражі, переклади. Я ж працюю як письменниця тільки у свій вільний час. Тобто це час вільний від офісу, від добирання до офісу, спорту, від того, щоб піти ти десь погуляти і це буквально кілька вечорів на тиждень. Добре, якщо виходить якийсь вихідний день. А коли не виходить, маєш якийсь зазор часу, але просто сидиш і не можеш нічого написати бо ти перевтомлений», – зізналась авторка.
Ярина почала писати в підлітковому віці, багато що пробувала, і в неї було дуже багато ідей, які тільки починались, а потім йшли в шухлядку. І в якийсь момент почала писати «Алхімію свободи». Згодом цей роман отримав спеціальну відзнаку «Українське сучасне фентезі» на конкурсі «Коронація слова-2015».
Потім народилась трилогія «Палімпсест». В анотації до першої книги «Стожар» вказано, що це роман про злість, жорстокість і любов. «В ній читач потрапить до світу Патрії — держави, якої давно вже не існує. Але на землях якої переплелись давньоукраїнські імена, вишивані сорочки та холодна зброя з прихованими механізмами, що готові от-от показати свою міць. Тут панують нещадні белати, а в далеких лісах Дикого краю сплять скелі з обличчями велетнів», – написали у видавництві.
«Це був перший роман, який я почала дійсно розвивати і потім завершувати. Але паралельно з ним у мене були різні начерки і два з них було про двох дівчат. Спочатку я не думала, що це буде один твір. Одна з них народжується у жорстокій країні, в якій існує по факту панщина. Ця країна є частинкою великої імперії. Тобто там багато країн, які полонила одна центральна, і цій дівчині потрібно вирішити, що вона хоче робити зі своїм життям». – так пояснює письменниця виникнення ідеї трилогії.
Ведучий зазначив, що тема фентезі в Україні звучить. Навіть є спільнота переважно авторок, які пишуть фентезі. То враження таке, що цей жанр в Україні розвинувся до неймовірних масштабів. А чи вірить сама Ярина у магію?
Щодо існування магії авторка не зовсім впевнена, що не скажеш про дива.
«Я точно впевнена що існують дива. Коли ти дуже чогось хочеш і воно Збувається. Таке ж буває насправді. Світ на тебе працює, якщо ти в щось віриш або якісь неймовірні речі відбуваються в житті. Мені дуже не хочеться вірити, що це просто співпадіння. Хочеться вірити, що Бог нас любить і, можливо, він полишив тут іскорки, на які люди натрапляють. І вони роблять щось чудове. По вірі нашій дається нам. Тобто я християнка, то, звісно, на цьому більш концентруюсь. Коли я помолюсь, то мені добре. Або якщо робити гарні справи, вони тобі повернуться. В кожної людини з різних релігій, чи яка поза релігіями, є своя свої вірування, свої очікування від світу, і я вважаю, що якщо вони позитивні і людина отримує те, що вона хоче, то думає, що це через віру», – пояснила Ярина Каторож.
Все, що вона написала до цього, відносилось до епічного фентезі. Однак, наступний роман обіцяє як міське фентезі.
«Там я вже набагато скорочую свої кордони, але не скорочую масштаб подій», – підкреслила авторка.
