Експерт із суспільних трансформацій, член Несторівської групи Євген Глібовицький став гостем головної редакторки Громадського радіо Тетяни Трощинської у спеціальному проекті Українського кризового медіа-центру «Кава з Трощинською».
Оцінюючи зміни, які відбулись в українському суспільстві, Євген Глібовицький відмітив, що багато поділів, які були актуальними до 24 лютого 2022 року, перестали бути актуальними.
«Якщо говорити про швидкість, то ми в дуже каталізованому процесі, і це робить процес нестабільним. Ми бачимо, що різні групи українців по-різному проживають війну, – відзначив експерт. – Одна справа, якщо люди живуть там, де постійно ведуться бойові дії, або були на окупованій території. Тривалість перебування на цій території теж має значення. Інша справа, якщо люди умовно в глибині материкової України. Місто – село. Перебування за кордоном, і знов-таки тривалість перебування за кордоном. Через те, що ми по-різному прочитуємо цей біль, по-різному пізніше будемо нести його з собою. Допомагає вирівнювати ці рівні емпатія, яка є основною рисою сучасної української політичної культури».
На думку Євгена Глібовицького, українці швидко дорослішають, однак, порушується певна послідовність, адже доводиться брати на себе відповідальність за процеси, до яких ми не дозріли.
Ведуча запитала гостя про те, як можуть позначитись на настроях українського суспільства підсумки останнього саміту НАТО. Чи не приведе це до розчарування в євроатлантичному виборі?
«Очікую, що з’явиться емоція, яка буде направлена і проти Росії і проти Заходу. Вона не є корисною з тієї причини, що не спонукає нас до оптимальної моделі поведінки. Ми не можемо базувати свої рішення на цій образі. Маємо базувати на тих колективних правилах, які визначені до клубів, до яких ми намагаємося вступити. І коли ми на українських умовах пробуємо вступати в Європейський Союз чи в НАТО, будемо зазнавати поразки до того моменту, поки не зможемо зрозуміти, які там всередині правила», – вважає Євген Глібовицький.
Він переконаний в тому, що треба дивитись на світ не тільки через свою призму, а ще через призму тих, з ким хочемо взаємодіяти: «Ми маємо розуміти, як вони бачать цей світ. Якщо вони бачать його, так, як нам не подобається, нас спочатку треба докласти зусиль для того, щоб вони змінили оптику і стали бачити ті речі, які для нас важливі».
Експерт також зазначив, що на Заході етап емпатії закінчується. Має починатися перехід до мови аргументів, мови партнерств, врахування інтересів. Певною мірою майстер-клас в цьому дає Туреччина, яка демонструє захист власних інтересів.
«Що в нашому уявленні стане перемогою, і чи може ця війна завершитись перемовинами?», – запитала Тетяна Трощиньска.
«Є два типи війн – обмежені і тотальні, – відповів Євген Глібовицький. – Обмежені завжди закінчуються переговорами. Тотальна війна – це війна на знищення, і вона закінчується капітуляцією. Проблема в тому, що Росія намагається грати в тотальну віну, а Україна в обмежену. Завдання України полягають в тому, щоб інструменталізувати війну як чинник впливу на російську політику. Тому цей тиск на російську культуру і опозицію з українського боку».
Експерт наголосив: Україні потрібно, щоб бойові дії закінчились не відновленням територіальної цілісності, бо війна цим війна може не закінчитись, а зміною природи російської державності або припиненням її існування. «І це нам ще потрібно буде пояснювати західним партнерам», – додав він.
