“Ми з дружиною та її мамою в інвалідному візку намагалися вибратися з Маріуполя. Ми цілими днями стояли, чекаючи евакуації, мокли під дощем, мерзли на холодному вітрі. І щоразу Росія не дотримувалася домовленостей, і автобуси не приходили”, – каже чоловік.
Повномасштабна війна увірвалася в Маріуполь і пройшлася ним із особливою жорстокістю і цинізмом: росіяни по-звірячому били по ньому, палили його, топили в крові. Повірити, що таке, взагалі, може статись, були готові не всі, та й знали, що місто достатньо укріплене трьома лініями оборонних споруд. Тож сподівалися, що окупанти його не захоплять, і лишалися у своїх домівках. Родина Євгена теж зосталася, опікуючись старенькою лежачою 90-річною мамою дружини, виїхати з якою на той момент змоги не було.
Читайте більше про життя маріупольця Євгена Сосновського.
