Євгеній Величко, голова Вознесенської громади Миколаївської області на тему «Як українські міста під окупацією залишаються незламними» у рамках спецпроєкту «Україна у вогні».
«Україна у вогні» – це спецпроєкт Українського кризового медіа-центру, Євроатлантичного курсу та Аналітичного центру УКУ. Він містить експертні відеоролики, покликані пояснити та проілюструвати основні меседжі українських представників місцевого самоврядування, посадовців, активістів та експертів, які є найбільш актуальними на порядку денному та створені для отримання переможної відповіді України на військову агресію Росії.
Виступ прямою мовою:
Мене звати Євгеній Величко, я з невеликого міста Вознесенськ, що розташоване в центрі Миколаївської області, в якому до початку війни проживало 36 тисяч людей. Частина жителів нашої громади була змушена покинути свої домівки через початок бойових дій. І для мене це дуже болюча тема.
Війна в Україні почалася 24 лютого, а вже 2 березня російські танки були в нашому місті. В маленькому місті, яке розташоване у 300 кілометрах від кордону з Кримом. Чому так сталося? Тому що моє місто має стратегічне значення – воно розташоване у 25 кілометрах від Южноукраїнської атомної електростанції. Через нього проходить сухопутний шлях на Одесу та Кривий Ріг, через місто протікає дві річки та проходить три мости: один автомобільний (траса Київ-Херсон) та два залізничних. Це важливо, тому що підрив цих мостів став одним із ключових факторів просування російських військ та захоплення міста.
Коли почалася війна, ми, як і більшість українців були не готові, але загроза та виклики нашого «сусіда» змушували нас діяти на місцях. І, озираючись назад та аналізуючи події, можна відмітити, що нам вдалося вистояти в ті дні завдяки нашій проактивності, завдяки можливості самоорганізовуватися, приймати рішення та діяти. Тут варто відмітити, що є роль реформи з децентралізації і розвитку громади. Волонтери, підприємці, територіальна оборона, місцева влада, поліція, медики – всі працювали, як в мурашнику.
У перші дні до мене звернулися підприємці і фермери, мешканці нашого міста, які хотіли бути корисними, які казали: у мене є техніка, у мене є пісок, з чого будемо починати, і ми будемо її застосовувати. Потім з місцевими підприємцями ми будували різного типу укріплення, блокпости, стратегічні оборонні точки. Ми були вимушені окопувати річки. Ми розуміли, що навіть, якщо ми підірвемо автомобільний міст, то наша річка мілка і важка техніка могла пройти по ній. Ми відпрацьовували це разом із підприємцями, жителями нашого міста. Громадські активісти створили групу для інформування мешканців, тому що було багато питань, на які ми могли швидко відповісти. Було дуже багато добровольців для вступу до лав територіальної оборони. Це на той час було більше 500 людей. І це дуже гарний показник. Наш супротив підтримали, як люди з нашої громади, так і люди з Європи. Приміром, Скодас і Радомс – це міста-побратими, які допомагали приймати наших мешканців. Також допомагали нам гуманітарною допомогою.
В місті було відкрито збір коштів на рахунок фонду громади Вознесенська для забезпечення потреб жителів та ТРО. Всі ці кроки дозволили нам підтримувати військових та цивільних у ході бойових дій, які тривали у нас 2 та 3 березня та й після них. Так, це два дні супротиву. Ми розуміємо, що є міста, що більше двох місяців ведуть активні бойові дії. Але, повірте, це були два дуже довгі дні. Завдяки підтримці підприємців ми менше, ніж за тиждень, збудували тимчасову переправу через річку Мертвовід біля зірваного автомобільного моста. Евакуювали більше чотирьох тисяч людей завдяки тісній співпраці із залізницею та соціальною службою. Працювали над критичною інфраструктурою міста – після боїв вона була пошкоджена, і ми намагалися відновити її якнайшвидше. Із кожним днем виклики змінюються, і зараз у громаді дуже багато тимчасово переміщених осіб, які тікають з півдня Миколаївської області. Ми продовжуємо їм допомагати.
Підсумовуючи, хочу сказати, що успіхом українського супротиву стала справжня згуртованість та ініціативність кожного. Ніхто з нас не чекає на вказівки згори. Кожен робить все залежне від нього для того, щоб наблизити перемогу. Працюємо без вихідних та відпочинку з любов’ю до України та з вірою в ЗСУ. Слава Україні! Все буде Україна!
