У центрі уваги спеціального проєкту «Навколо книги» опинився твір Юлії Кан «Ширше розплющ очі». Він розповідає про хлопчика, який рухаючись евакуаційним потягом, потрапляє в інший фантастичний світ. Війна, втеча з рідного дому, втрати – все це змушує його дорослішати і органічно переплітається у подорож.
Разом з тим авторка більше розраховує на дорослого читача.
«Я не можу сказати, що вона легка для сприйняття, тому що її настрій досить сумний, і ще там досить багато філософських якихось думок про дорослішання, про прийняття травми і таке різне», – поясняє Юлія.
З її слів, у книзі прослідковуються три лінії. Перша –сучасність, те, що відбувається, як цей хлопчик і чому саме він хлопчик, де його ім’я. Про те, як він на евакуаційному потягу їде з Києва. Друга лінія – це його спогади про подорожі з батьком. Там дуже багато світлого, адже батько був фотографом і сприймав життя як красивий кадр. І третя лінія –інший вимір і його пригоди, свого роду «Одиссея» в іншому вимірі.
«На жаль або на щастя немає нічого нового з точки зору сюжетів. «Іліада» і взагалі давньогрецькі, може навіть шумерські тексти так чи інакше відлунюють майже у всіх сучасних романах. Ми їх переосмислюємо, змінюємо, можна навіть не побачити цієї грецької міфології, але вона там є. В даному випадку це українська «Одиссея», українське герої, українське сприйняття сучасності. В цьому також багато історичного. Це наша історія. Вона не така райдужна, як хотілося б, але мені здається, що ми як Україна, як українці всі цей шлях проходимо. Йдемо до власного усвідомлення себе як нації», – говорить письменниця.
На її переконання, будь-який письменник збирає книгу із уламків як мозаїку із якихось частинок свого досвіду.
«Ідея каркасу такої подорожі виникла ще коли мені було 18 років у першій моїй повісті. Дуже дивно, але прийшло це з картини мого улюбленого художника Ван Гога. Моя улюблена картина в нього «Червоні виноградники в Арлі». Там є така дорога, яка йде в сонце, і по цій дорозі йде людина. Я пам’ятаю, що коли я перше побачила цю картину, я просто пішла за цією людиною. І якось звідти з’явилася ця ідея такої подорожі, в тому числі якимось трошки іншим виміром на лезі цієї реальності і не зовсім», – згадує Юлія Кан.
Вона дуже рада, що книга «Ширше розплющ очі» перекладена на англійську мову. В цьому їй допомогла знайома перекладачка.
«Я буду намагатися просувати книгу не тому, що мені важливо бути відомою за кордоном, а тому, що мені б дуже хотілося донести цю історію до людей, які не живуть в Україні», – наголошує авторка.