Юрій Олійник, кандидат політичних наук, керівник дослідницьких програм Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» на тему «Російська дестабілізація Молдови: причини та наслідки» у рамках спецпроєкту «Україна у вогні».
«Україна у вогні» – це спецпроєкт Українського кризового медіа-центру, Євроатлантичного курсу та Аналітичного центру УКУ. Він містить експертні відеоролики, покликані пояснити та проілюструвати основні меседжі українських представників місцевого самоврядування, посадовців, активістів та експертів, які є найбільш актуальними на порядку денному та створені для отримання переможної відповіді України на військову агресію Росії.
Виступ прямою мовою:
Росія намагається інтенсифікувати конфлікт в Придністров’ї відвертаючи увагу наших сил від бойових дій на півдні та сході України.
Оскільки вони входять в критичну фазу, московські сили не справляються і є додатковий план не лише російського генштабу, а й політичного керівництва – роздмухати ситуацію у Придністров’ї, створити нібито вид загрози для Одеси та Вінниці. Однак, з суто воєнних міркувань це малоймовірно, оскільки тих сил, які перебувають у невизнаній так званій Придністровській Молдовській Республіці (частині Молдови). Цих сил не достатньо для зовнішніх дій, навіть для захисту власних територій. Проте у випадку конфлікту з українськими силами, які розташовані в Одеській та Вінницькій областях. По-перше, близько півтори-двох тисяч російських військ, які там з 1993 року готують так званих миротворців особливого контингенту, які охороняють склади ще совєтської зброї зокрема в Колбасній та інших місцях. І від семи до десяти тисяч придністровської армії, однак її боєздатність на низькому рівні. Вона останні 30 років не воює. По суті це обслуговування контрабандного хабу і зараз вони виконують відволікання уваги і відтягування частини українських сил для запобігання провокаціям, диверсіям з Дністровського боку. Ймовірно, бачимо спроби Росії розхитати ситуацію.
Є інформація про плани зробити теракти для того, щоб показати наскільки Україна хоче туди ввійти (за старою КГБістською та ФСБ-методичками). Навіть існують плани (експерти про це говорять і є витік інформації) про російський десант з Чорного моря, з Криму – кілька сотень чи до тисячі із більш боєздатних військовослужбовців до Придністров’я. Однак, такі цілі українська армія буде збивати, якщо їм навіть вдасться сісти в Тирасполі, то їх дуже легко розбомбити цей аеропорт, оскільки від українського кордону до 15 кілометрів. У будь-якому випадку з військової точки зору Придністров’я не є загрозою.
Завдання Росії, як на мене, не почати повномасштабне вторгнення з Придністров’я, а (своїми діями прикидання чи інших провокацій) посилити загрозу, змусити українську армію розмістити додаткові сили, (фрагментик) але це відтягує боєздатні війська від підкріплення на сході і півдні, в чому зараз Москва зацікавлена. Тому слід прогнозувати такі рухи, однак загроза Вінниці чи Одесі зараз – мінімальна. Із іншого боку багато залежить від Молдови. Керівництво якої, в обличчі Прем’єр-міністра Маї Санду, визнає небоєздатність армії, потребу розвивати армію і є загроза, якщо Придністров’я почне дії в бік Молдови, чи закличе Молдова на допомогу Україну та сусідню Румунію, чи не буде там додаткове розповзання проблем, саме на наших південно-західних територіях. Тобто швидше за все на цьому етапі – це проблеми Молдови, а не України.
Українська влада продовжить координацію з НАТО, зокрема з Румунією, яка є одним із головних партнерів Молдови і доносить інформацію молдовській владі, що необхідно координувати зусилля разом з Україною, для того, щоб запобігти розповзанню епіцентру нестабільності, московського впливу з Придністров’я. А в кінцевому результаті повернути його під нормальний контроль, в цьому випадку під молдовський контроль, із гарантіями меншинам, які проживають на цій території, зокрема українській меншині. Не слід забувати, що на території Придністров’я більше 50% населення – це українці. Їхні культурні права також слід захищати. Україна не буде першою вдаряти без агресії по цій території. Тому що ми шануємо міжнародне право, визнаємо, що це територія Молдови і тільки Молдова має обов’язок і потребу реагувати першою на ці загрози. Однак, якщо буде спроба перекидання московських військ чи повітрям, чи з допомогою диверсії – ми будемо належно реагувати.
