Китаївський археологічний комплекс — археологічний об’єкт на південній околиці Києва. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 928 від 3 вересня 2009 р. «Про занесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України» до Реєстру занесено пам’ятку археології «Китаївське городище і курганний могильник». Однак, сьогодні частина комплексу, а саме Китаївське поселення перебуває під загрозою забудови. Для того, щоб привернути увагу до цієї проблеми, громадська організація «Музей відкрито на ремонт» організувала круглий стіл на тему: «Проблематика захисту археологічної спадщини на прикладі Китаївського археологічного комплексу».
Зі слів модератора заходу, голови ГО «Музей відкрито на ремонт» Леоніда Марущака, у 2008 році за висновками Рахункової палати, в Україні налічувалося близько 65 тисяч пам’яток археології, і як подейкують, це лише десята частина від загальної кількості можливих об’єктів археології, які потребують статусу пам’яток.
Те, що це може відповідати дійсності, підтвердив молодший науковий співробітник інституту археології НАН України, відділ археології Києва Іван Зоценко.
«У нас є пам’ятки археології – це те, що занесено до державного реєстру. А є об’єкти археології – місця, ділянки культурного шару, які на сьогоднішній день відомі археологам за звітами з відкритих джерел, – сказав він. – І одна з головних проблем на сьогодні – це облік пам’яток археології, оскільки більшість обліковок було розроблено в радянський період і за роки незалежності багато облікової документації було втрачено. Копій немає ані в профільному міністерстві, ані в місцевих органах охорони культурної спадщини, що викликає велику кількість маніпуляцій саме із землею. Пам’ятки археології – це певна територія, і коли вона не визначена або не визначена точно, цим дуже легко маніпулювати».
Окрім того, у міністерстві і кадастрі немає єдиної зведеної карти цих пам’яток, що також викликає багато проблем. З цим пов’язано питання приватизації пам’яток археології. За законом вони можуть належати лише державі, однак де факто на сьогоднішній день в країні через плутанину з документацією, маніпуляції, корупційні схеми, а іноді і через людські помилки багато територій пам’яток археології, об’єктів археології відійшло в приватну власність.
Щодо Китаївського археологічного комплексу, то це достатньо нерядова пам’ятка, оскільки це одне з чотирьох міст, які були розбудовані в околицях Києва за часів князя Володимира для оборони Києва.
Всього довкола Києва було споруджено і розбудовано чотири великих міста – Вишгород, Білгород, Васильїв і Пересічень. Так історично склалось, що південний форпост Пересічень – він же Китаєв – після монгольської навали вже не був таким актуальним в плані оборони, і тому лишилось незабудованим. До сьогодні там збереглися руїни давньоруського міста.
«Зазвичай давньоруське місто складається з трьох частин – міста живих, міста мертвих і фортеці. В нас там є дві курганні групи, які нараховують близько 400 курганних насипів, фортеця, на якій зберіглось близько кілометра давньоруських укріплень і безпосередньо місто живих, де жили люди і займалися ремісничим виробництвом. Таким чином у нас на території мегаполісу історичне зберіглось ціле давньоруське місто. Втручання було мінімальне – на території пам’ятки ще розташовуються монастирські комплекси і декілька будівель Інституту садівництва. Проте у нас зберігся унікальний історичний ландшафт, і якщо від нього відірвати якийсь шматочок, то це вже буде городище і курганний могильник, а не давньоруське місто. Це матеріальний доказ нашої історії. Того, що Київська Русь почалась звідси, і ця пам’ятка потребує особливої уваги і сторони пам’яткоохоронних структур», – пояснив Іван Зоценко.
Після обговорення питанням колом експертів, Леонід Марущак визначив сутність проблеми.
«Станом на зараз це пам’ятка археології національного значення, яка знаходиться в Голосіївському районі Києва, має статус національного, немає як мінімум в публічному просторі документації, яка би могла нам вказати межі, предмет охорони. Найголовніше питання – як бути далі з цим об’єктом? Там не одна земельна ділянка у власності Київської міської державної адміністрації, яка протягом 20 років надала в оренду орендарю, який не приховує наміри забудувати цю територію, що може вплинути на існуючий національний природній парк, що знаходиться дотичним до цих ділянок і нанести безпосередню шкоду», – зазначив голова ГО «Музей відкрито на ремонт»
На думку наукового співробітника Інституту Історії України НАН України, військовослужбовця Олександра Алфьорова, безпосередньо контроль над цією пам’яткою має належати тій людині, яка є гарантом прав і свобод. Одночасно це профільне міністерство, інститут археології, інститут історії.
«Переконаний що ця пам’ятка має піти під природоохоронну зону національного значення. За рахунок громадських активістів та інституцій, які я перелічив, з неї буде створена перлина українського туризму, – впевнений історик. – Нам необхідно сьогодні не в буферну зону відкласти цей це питання, мовляв, щоб після війни воно вирішиться. Треба і вже наполягати на тому, щоб ця пам’ятка отримала свій статус без цих маніпуляційних ліній 100 метрів сюди – 100 метрів туди. Нам необхідно просто бути українцями, громадянами цієї держави. Як суспільство ми маємо зрозуміти, що ми готові і ми будемо це робити».
