В Українському кризовому медіа-центрі відбулась дискусія «Російська агресія проти України як війна проти Європи: що мають вчити в країнах ЄС». Пояснюючи необхідність її проведення, голова правління Мережі захисту національних інтересів “АНТС” Ганна Гопко нагадала, що Питання ідентичності історії і культури входить в частину національних інтересів. Водночас, у спілкуванні з різними батьками, діти яких вимушено перебувають за кордоном, під час літніх таборів виявились десятки випадків цькувань, коли діти в різних країнах Європейського Союзу до українських дітей ставилися абсолютно неприйнятно.
«Вони жартували, що у вас там війна, бомби. Це тому, що дійсно сприймають війну росії проти України як частину розваг. Навіть були спроби українським дітям у таборах намалювати прапор росії. Це в них такі жарти. Наші підлітки, які значно доросліші, ніж європейські, у майбутньому працюватимуть спільно, і дуже важливо, щоб ми були на одному розумінні історії», – наголосила Ганна Гопко.
Голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович подякував Українському інституту за проведення дослідження, в ході якого були проаналізовані підручники Польщі, Німеччини, Великої Британії та Франції, і відзначив три ключові речі.
«Знання про Україну в європейських країнах фрагментарні і несистемні, – сказав він. – Ніякий школяр в перелічених країнах не може уявити собі тисячолітню історію України. По-друге, вона присутня переважно як географічний, а не політичний суб’єкт. І третє: як правило, історія України або розглядається повністю в контексті, або як один з відтінків історії росії чи Радянського Союзу. Це загальна біда всіх цих підручників».
Очільник Українського інституту національної пам’яті вважає, що методологічна задача – привернути увагу до менших історичних суб’єктів і розглянути ці політичні суб’єкти як значимі і цікаві. Це стосується не тільки всіх країн Центральної і Східної Європи, а й Скандинавії, малих країн.
«Чи багато європейців, наприклад, можуть розповісти історію швейцарської конфедерації? З іншої сторони, чи здатні українські підручники суб’єктно розповісти про історію Угорщини, Швеції, Нідерландів? Мені здається, що ні. Це питання про велику революцію історичного погляду», – зазначив Антон Дробович.
В обговоренні теми взяла участь головна редакторка Всеукраїнської газети “День” Лариса Івшина. Вона відзначила, що за останні роки історія в Україні просунулась інституційно і через зусилля багатьох активістів. Єдиного, чого ще не вистачає, це поєднаності і злагодженості зусиль в певних напрямах. Один з них – перенавчання українського суспільства. Треба мати цілеспрямований погляд на те, що робити у першу чергу.
«До 1999 року я вважала, що Україна може одним стрибком ту прірву, відсталість, на яку ми були обумовлені, знаходячись у складі СРСР, а перед цим російської імперії. Ці зусилля були зламані, і то була не тільки неготовність українського суспільства, а і зацікавленість росії, яка розуміла, хто в Україні є сильний конкурент, що може вивести її з орбіти російського впливу. До речі, є цікава книга про те, що робила німецька розвідка, щоб не допустити Черчіля до влади. Тут паралелі абсолютно очевидні, оскільки ці технологічні схеми живуть багато століть. І після цієї невдалої спроби вирішити проблему зверху я проголосила план «наполеонівський» план займатись суспільством. І з цього народилася ідея створення бібліотеки газети «День», – розповіла Лариса Івшина.
За її визначенням, війна – це жирна двійка з історії. «Ми повинні творити активну політику зараз і думати про те, що вона має стати підґрунтям для перенавчання великого класу нових політиків», – підкреслила головна редакторка Всеукраїнської газети “День”.
Впродовж дискусії своїми думками також поділилися в.о. завідувача відділу аналітично-дослідницької роботи та академічних програм Українського інституту Марія Процюк, керівниця напрямку національної адвокації Валентина Потапова, програмна директорка Центру досліджень визвольного руху Ярина Ясиневич, директор видавництва “Ранок”, учасник European Educational Publishers Group Віктор Круглов, автор підручників з історії, викладач Української міжнародної школи Олександр Гісем.
