У рамках спеціального проєкту Українського кризового медіа-центру “Навколо книги” відбулась розмова з історикинею та авторкою сучасних підручників Юлією Топольницькою. Говорили про те, як сьогодні формується історичне знання для школярів і студентів.
Наскільки складно підготувати підручник в сучасних умовах? Зі слів авторки, на це питання відповісти важко. З одного боку, у допомогу сторюються програми, а з іншого, необхідно виконати роботу таким чином, аби її результати відповідали державному стандарту.
«Якщо ми говоримо про нову українську школу, то нині існує ціла система модельних навчальних програм, які обирають собі автори, якщо вони не створювали власну програму, – пояснює Юлія Топольницька. – Наш авторський колектив для п’ятого класу взяв програму Марини Кавтан. Це неймовірна історикиня та журналістка. По програмі треба врахувати очікування – результати, прописані в державному стандарті, і власне прописати цей зміст підручника, щоби він відповідав очікуваним результатам, темам, і звісно ж його треба наповнити компетентнісно орієнтованими завданнями для того чи іншого віку дітей».
Сучасні завдання в сучасних підручниках розкривають одразу кілька компетентностей. Державний стандарт і початкової базової, і профільної середньої освіти передбачає одразу 11 компетентностей, які наскрізні для усіх освітніх галузей. Серед них громадянські соціальні компетентності, вільне володіння державною мовою, компетентність природничих наук, екологічна, математична тощо.
«Якщо ми говоримо про компетентнісно орієнтоване завдання на уроках історії чи громадянської освіти, це може бути міні-проєкт, коли учнів та учениць треба об’єднати у групи і запропонувати дослідити кілька історичних джерел, – навела приклад гостя.
А от завдання подивитись на малюнок і розповісти, що на ньому зображено, не є некомпетентнісним, тому що воно передбачає закриту однозначну відповідь.
«Сучасний підручник він орієнтований на те щоби навчити дитину думати», – зазначила з цього приводу Юлія Топольницька.
В СРСР вважалося, що якщо у підручнику написано, значить, так правильно. Авторка переконана, що треба відходити від цього наративу.
«Маємо йти до того, щоби дитина, навчаючись у школі, прочитала умовно там якийсь шматочок там підпункт параграфу, виконала завдання і зробила власні висновки», – наголосила вона.
Коли цього року авторський колектив писав восьмий клас, всі зійшлися на тому, що треба намагатись вміщувати сучасні дослідження з козацької революції, періоду руїни, знайомити дітей із контекстами.
«Коли ми говоримо про причини і передумови козацької революції, дитина має знати міжнародний контекст. Наша революція не впала нам з неба. Це частина світового або принаймні загальноєвропейського процесу, і ми подавали ті ж уривки з праці Тімоті Снайдера, інших авторів», – пояснила історикиня.
Сьогоднішній світ бурхливо змінюється. Як це відображати в підручниках? Юлія Топольницька говорить, що державна політика в цьому питанні містить виправдані кордони.
«У нас військовий стан, війна Росії проти України. Одинадцятикласників замало просто знайомити з подіями. Необхідно, аби вони розуміли, в контексті яких подій живуть, – заявила вона. – Політика держави спрямована на те, щоби ці події були висвітлені. Інше питання – як це відображено в тому чи іншому підручнику, бо все ж авторські колективи мають певну академічну свободу»
