26 травня 2021 року Україна припинила авіасполучення з Білоруссю. Таке рішення було прийнято українською владою в знак солідарності з європейськими країнами, чиї громадяни стали заручниками посадженого у Мінську літака Ryanair Афіни – Вільнюс, на якому перебував колишній редактор опозиційного телеграм-каналу NEXTA Роман Протасевич. Вже протягом року в Білорусі періодично спалахують акції протесту проти влади та нелегітимного правління Олександра Лукашенка. Жорсткі дії силовиків, служб безпеки та військових відносно представників білоруської опозиції, незалежних журналістів та громадських діячів вже ставлять під загрозу не лише безпеку та життя білорусів, а і громадян інших держав.
Які кроки може зробити Україна для стримування тоталітарних проявів Лукашенка?
Олена Талстая, співголова Білоруського руху солідарності «Разам», говорячи про дії активних білорусів, зізнається, що до ситуації з літаком пропозиції громадянського суспільства до української влади були радше ситуативними. Білоруси плекали сподівання, що ситуація зміниться за 1-2 місяці, але вже стало зрозуміло, що вона може тривати невизначений час.
«Сьогодні необхідна стратегічна програма для Білорусі, бо реакція української влади також дуже ситуативна. Сьогодні вона є, завтра її може не бути. На нашу думку, Україна має виступити ініціатором зупинення гуманітарної катастрофи разом з Литвою і Польщею – нашими найближчими сусідами», – сказала вона.
Олена Талстая пропонує створити інститут Білорусі при Президентові України або іншій владній структурі, яким має керувати людина, яка розбирається в проблематиці, має уявлення про процеси в Білорусі і знає специфіку роботи з цією країною. Вона наголосила, що громадянське суспільство також має реагувати на ситуацію в Білорусі. Тома було б варто створити Громадський комітет солідарності Білорусі, який би об’єднав парламентські і непарламентські партії та рухи, які підтримують білорусів у прагненні демократичних змін в їх країні.
Роман Безсмертний, політик, дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол, Віцепрем’єр-міністр України (2005), член Стратегічної Ради Руху Опору Капітуляції, підкреслює, що Україна має чітко розділити для себе що є Білорусь, а що є Путін в Білорусі. За його словами, 90% відповідальності за те, що відбувається в Білорусі має нести Путін. На його думку, якщо Лукашенко втратить підтримку Путіна – білоруси самі дуже легко справляться з режимом.
«Україні з найближчими сусідами – поляками і литовцями – пояснити решті Європи і світу участь Росії у цьому процесі. Пояснити що відбувається в Білорусі. Тут дуже важливо виступити спільною позицією. Треба зосередитися на санкціях проти Росії. Треба чітко розуміти, що навіть у випадку з літаком – роль спецслужб Білорусі була чисто номінальна. Це операція ФСБ», – пояснив він.
Роман Безсмертний зазначив, що тема санкцій по економічному блоку від України в першу чергу корисна для білоруського суспільства, яке бореться проти режиму Олександра Лукашенка, а в другу – для України, бо вона закриває тему корупції та контрабанди в Україні. Він додав, що також необхідний пакет заходів для допомоги людям та забезпечення прав людини, з огляду на те, що активним представникам громадянського суспільства в білоруських тюрмах загрожує смерть.
Стабілізація ситуації в Білорусі на користь демократичних сил надзвичайно важлива для України і безпосередньо стосується її національної безпеки зважаючи на російську агресію.
«Крим вже перетворено в ракетно-космічний крейсер. На півночі України Білорусь перетворюється на авіа-сухопутний крейсер. Мова йде про відновлення базування на території Білорусі стратегічних бомбардувальників, перетворення її на майданчик та об’єкт атаки. Це відсуває потенційну небезпеку від Кремля і перекидає на територію сусідньої держави. Це фактично відсунення кордонів подалі від центру і підставляння сусідів під удар», – деталізував він.
Юрій Сиротюк, директор центру «Українські студії стратегічних досліджень», співзасновник Білоруського інформаційного центру, також наголошує, що Україна потребує активної позиції по Білорусі і зазначає, що зараз вона дуже пасивна.
«Україна зробила помилку, коли після революції гідності влада почала працювати з Лукашенком, а не з громадянським суспільством з метою допомогти Білорусі демократизуватися. З боку України має бути запроваджена стратегія на 2 рівнях -державна і громадська. Ми маємо допомогти відкрити білоруські ВНЗ у прикордонних районах, здобути їм свою помісну церкву і самі розповідати їм про Україну через незалежні ЗМІ і інтернет-видання. Ми маємо максимально допомогти білорусам зберегти їх державу», – сказав він.
Юрій Сиротюк нагадав, що сьогодні між Україною і Білоруссю продовжують діяти 219 двосторонніх договорів. В тому числі про екстрадицію, про співпрацю між КДБ з СБУ, договори про прикордонне співробітництво. Він підкреслив, що МЗС України має частину цих договорів якнайшвидше призупинити.
Олексій Гончаренко, народний депутат України (фракція «Європейська солідарність»), лідер міжфракційного об’єднання «За демократичну Білорусь», заявляє, що з санкціями проти Олександра Лукашенка та його режиму неможна зволікати. Він запевнив, що скасування авіасполучення між Білоруссю і Україною – це питання безпеки людей, а не створення незручностей для громадян України, адже дії Лукашенка можуть бути непередбачуваними. Тому рішення закрити український авіа-простір є абсолютно правильним.
«Сьогодні режим Лукашенка тримається на 2 опорах. Перша – це Путін, друга – це білоруські силовики. Ми маємо атакувати обидві ці опори щоб цей режим якнайшвидше впав. Ми маємо підтримувати білорусів, які тікають. Україна має стати певним прихистком і надією Білорусі. Але майбутнє Білорусі в руках самих білорусів. У нас сьогодні північний кордон під загрозою. Ми не знаємо на що піде диктатор», – сказав він.
Серед кроків, які має зробити Україна, Олексій Гончаренко зазначив продовження скасування авіасполучення, припинення імпорту білоруської електроенергії, введення санкцій з боку РНБО та обмеження будь-якої дипломатичної і економічної співпраці з режимом Лукашенка.
Яким має бути майбутнє Мінського процесу у світлі останніх подій в Білорусі?
Учасники обговорення наголошують, що довгий час Україна жила ілюзіями з приводу того, що Мінськ і Білорусь є нейтральним майданчиком для перемовин з Росією. На їх думку, подальші перемовини в такому форматі є контрпродуктивними і неможливими. Єдиний, хто виграв від існування Мінського процесу – це сам Олександр Лукашенко, якого Україна легітимізувала на посаді президента і посадила за один стіл з Європейськими і світовими лідерами.
«Я категорично проти, щоб в нинішній ситуації говорити про те, що ці переговори можуть мати місце. Майже рік йде розмова про те, де проводити переговори, проте ніхто не сказав про що вести переговори і яка їх мета», – зазначив роман Безсмертний.
«Мінськ ніколи не був нейтральним майданчиком. Погодившись на Мінськ – ми вивели диктатора на міжнародний майданчик, посадили його за один стіл зі світовими лідерами. Сьогодні ми маємо говорити не лише про зміну місця переговорів, але і про зміну форматів», – погодився Юрій Сиротюк.
Олена Талстая, згадала, якою була реакція білоруського громадянського суспільства, коли Мінський процес було тільки розпочато. За її словами, громадяни не сприйняли участь Білорусі у розв’язанні конфлікту між Україною та Росією як позитивну новину. Для них це був ще один крок Олександра Лукашенка до легітимізації своєї влади.
«Ставлення до Мінського процесу було дуже критичне, бо громадянське суспільство сприйняло це як легалізацію режиму Лукашенка. Така легітимізація була і на руку Москві, тому говорити про переваги для Білорусі і білорусів від участі в цьому процесі не варто», – сказала вона.
Роман Безсмертний нагадав, що сьогодні контактна група знаходиться в повній зупинці і це відповідає планам Кремля. Нормандська група також не працює. Київ теж припинив процес і лише епізодично контактує з Берліном і Парижем. Це обійшлося для України дорогою платою – завершенням будівництва Північного потоку.
Як співпраця Лукашенка з Кремлем може змінити обличчя Європи?
Очевидно, що сподівання на рахунок того, що Білорусь може тихо існувати в центрі Європи як закрита тоталітарна держава не справджуються. Процеси, які були запущені за сприяння Росії, загрожують і Україні, і іншим країнам Європи.
«Від ситуації в Білорусі залежить і доля України, і доля Європи. Бо просування російських військ призведе до того, що весь регіон буде заручником тих рішень, які приймаються в Кремлі та на Луб’янці. Вся влада в Росії має імперську сутність і вона не здатна зупинитися у поглинанні своїх сусідів», – застерегла Олена Талстая.
Роман Бесмертний наголосив, що Кремль обрав тактику нав’язування світу свого порядку денного. Якщо країни підлаштовуються під нав’язаний порядок денний – у них не буде часу вирішувати власні проблеми. Спеціальне створення нових конфліктів дозволяє Росії під час будь-яких переговорів відволікатися від вирішення актуальних проблем.
«Відсутність скоординованих дій країн ЄС у протидії Путіну – це шлях до континентального конфлікту. Розгортання локальних конфліктів, загострення і поновлення існуючих, заморожених конфліктів – свідчення того, що людство крокує до глобальної війни. Нема на сьогодні країни, яка претендує на регіональне і континентальне лідерство і заявляє, що поточна ситуація її влаштовує», – пояснив він.
«Питання існування Білорусі на мапі Європи стоїть з 1996 року. Нам треба почати мислити геополітично, бо втрата Білоруссю незалежності може негативно вплинути і на Україну. Росія і США більше в історії були союзниками ніж ворогами і зазвичай це було при демократичних урядах в США, ніж при республіканських. Ми маємо це пам’ятати. Ми повинні розуміти, що Білорусь – це поле битви України і Росії, яку ми фактично не ведемо. Українська армія не може виграти у Росії, але українське суспільство може. Ми показуємо приклад для всіх як європейська нація», – заявив Юрій Сиротюк.
Він додав, що Україні варто брати приклад з Ізраїлю, як постійно воюючої країни, яка при цьому успішно розвивається. Орієнтація на власні сили – це основа побудови Української стратегії.
