Щороку українці спостерігають за стартом опалювального сезону так, ніби це спортивне змагання. В якихось містах опалення підключається вчасно, а якісь отримують тепло в останній момент. В тому числі, не отримують газ підприємства, які мають борги перед Нафтогазом. Український кризовий медіа-центр ініціював експертну дискусію для того, щоб з’ясувати чому така ситуація повторюється з року в рік і як можна вирішити дану проблему.
Чому підприємства мають борги перед «Нафтогазом»?
Ринок теплогенерації на сьогодні є єдиним сегмент ринку газу, на якому лишилися ще спеціальні обов’язки по поставці газу. Це означає, що «Нафтогаз» зобов’язаний надавати таким споживачам, таким контрагентам газ, незалежно від того, чи вони розрахувалися повністю на 100% за попередньо відібраний газ. Таким чином з’являються борги підприємств перед «Нафтогазом».
«В Європі кожен споживач, кожен, кому потрібен газ для роботи, купує цей газ на ринку, на різних умовах, але немає такої можливості, щоб ми не розрахувалися і очікуємо на наступну партію газу», – наголошує Альона Осмоловська, директорка зі взаємодії з органами державної влади НАК «Нафтогаз України».
Альона Осмоловська додає, що для того щоб вийти з режиму спеціальних обов’язків, який генерує збитки для «Нафтогазу» – треба дивитися на проблему комплексно. А саме, мають бути прийняті відповідні рішення на рівні Верховної Ради, Кабміну, регулятора, місцевої влади, а також до цього процесу мають долучитися європейські партнери України.
Святослав Павлюк, виконавчий директор Асоціації «Енергоефективні міста України», наголошує, що у 80% міст-членів Асоціації тарифи на тепло є збитковими і дотуються міськими радами. Межа цих дотацій сягає від 8% до 12-14%. Лише у 20% міст тариф покривав собівартість. Минулого року набрав чинності закон про ЖКП, згідно з яким національний регулятор встановлює тариф не на послугу опалення, а тариф встановлюється на послугу теплопостачання.
«Тому зараз, поки споживачі не підпишуть за своєю власною ініціативою інший договір за характером, не на опалення, а на теплопостачання – неможливо застосовувати нові тарифи. Тобто, фактично застосовують старий тариф на опалення, котрий фактично відстає за своїм розміром від того газу, котрий туди закладений, і ці тарифи є збитковими», – пояснив він.
Як наявність боргів впливає на державний бюджет?
По-перше, через те, що газ постачається без зобов’язання його оплатити в повній мірі, «Нафтогаз» не повністю збирає оплату за газ від виробників теплогенерації. Через це «Нафтогаз» не показує тих фінансових результатів, які мав би, і відповідно держава як стовідсотковий власник «Нафтогазу» недоотримує певну частину тих дивідендів, які могли бути отримані, якби газ оплачувався повністю. Тому державний бюджет страждає через те, що у нього надходить менше коштів, ніж могло би бути.
По-друге, держава несе ризики через фінансування субсидій. Якщо споживачі, які отримали субсидії на опалення, оплатили цю послугу, але ці зібрані гроші від виробника тепла не надійшли до «Нафтогазу», то відбувається витік грошей з державного бюджету.
По-третє, через те, що підприємства занедбані, а інфраструктура неефективна – страждають і споживачі, яким доводиться платити більше, ніж вони могли б платити. Якщо б було можливим залучити інвестиції та модернізувати інфраструктуру – вдалося б зменшити споживання газу, тепла, і держава витрачала б менше на підтримку субсидій.
Що робити з боргами і чому не можна їх просто списати?
У владних колах точиться дискусія з приводу того, чи можна списувати борги компаній перед «Нафтогазом». Це означає, що за поставлений газ, котрий був фізично спожитий, за послуги, котрі були надані, платити вже буде не треба. Учасники дискусії наголосили, що такий підхід підриває платіжну дисципліну і не сприяє зупинці процесу нарощування боргів.
«На мою думку, так робити не можна. Тому що, знову-таки, ми маємо зараз боргів по населенню по ТКЕ, здається, 45 мільярдів гривень. А відповідно, якщо можна не платити, то чого платити. Тобто, ми руйнуємо принципи, ми руйнуємо економіку», – підкреслив Святослав Павлюк.
«За ці борги вже хтось заплатив. Ми з вами за них заплатили. Комусь списали борги, а ми з вами в бюджет заплатили податки і заплатили за ці борги», – сказав Федір Шевченко.
Тим не менш, експерти наголошують, що якесь рішення з приводу боргів має бути прийнято. Перш за все треба встановити природу цих боргів і розуміти, що спричинило появу боргів і хто є винуватцем.
«Якщо це борги за поставлені послуги, за поставлений газ, вони мають бути покриті. Якщо це борги за якісь штрафи – це є предмет для дискусії», – додав Святослав Павлюк.
Як деяким компаніям вдалося з боржників перетворитися на успішні підприємства?
Федір Шевченко, т.в.о. директора «Нафтогаз Тепло», пояснює, що більшість ТЕЦ, які були побудовані за радянських часів, будувалися поблизу великих споживачів пари і мали конденсаційні турбіни, або протитискові. Зараз всім виробникам, які здійснюють виробництво електричної енергії на теплоелектроцентралях, потрібно працювати за таким графіком, коли максимально використовується тепло і мінімально працює генерація електричної енергії. Він наголосив, що в умовах нового ринку електричної енергії, всім виробникам, а саме теплоелектроцентралям, які працюють в новому ринку, потрібно передивитися свої виробничі програми стосовно того, щоб максимально працювати згідно з теплофікаційним режимом.
«Це відбувається, коли виробнича програма розроблюється таким чином, щоб не генерувати в більшій частині електричну енергію, а щоб електрична енергія вироблялася таким чином, щоб максимально вироблялася теплова енергія. Наближення виробітку електричної енергії до теплофікаційного режиму буде найоптимальнішим режимом роботи. Потрібно вкладати кошти. Треба йти в напрямку ефективної когенерації і максимально її використовувати для теплофікаційного режиму. Що ми, в принципі, й намагалися робити весь опалювальний сезон. Якщо б у нас були ще можливості вкладати кошти для модернізації, то ми би ще краще свої показники покращили», – розповів Федір Шевченко, т.в.о. директора «Нафтогаз Тепло».
Яка роль місцевої влади в забезпеченні опаленням громадян і налагодженні безперебійного теплопостачання?
Експерти говорять, що на сьогодні склалася ситуація ситуацію, за якої в містах, особливо в маленьких, за останні 15 років було втрачено близько 50% теплогенерації. Міста відмовляються від своїх систем теплопостачання і переходять на індивідуальні котли. В таких умовах, коли теплокомуненерго штучно, рішеннями національних органів, вганяються в борги і міста ріжуть системи в металобрухт і відпускають всіх на індивідуальні опалювальні системи, як наслідок громадяни отримують гірше опалення, яке не завжди стає дешевшим.
«Якщо порахувати, скільки треба вкласти в те, щоб цю систему поставити – то ми говоримо про 1,5-2 тисячі євро на одну квартиру для того, щоб ця система могла бути запущена. А до того ж ще треба купувати газ. А до того треба дивитися за індивідуальним котлом. А до того треба чистити комин. А до того раз на 2-3 роки треба мити, промивати теплообмінники, багатоходові клапани, ходові клапани і т.д. Тобто, ми намагаємося не помічати цих проблем, і машина реклами запущена таким чином, що мешканців міст, багатоповерхівок переконують у тому, що індивідуальне опалення є панацеєю від ваших проблем», – заявляє Святослав Павлюк.
Таким чином, міста, особливо малі, практично не займалися розвитком своїх мереж. І те, що ми маємо низький тиск газу в мережах, те, що ми маємо низьку напругу в електричних мережах, – це є наслідок того, що плани і реальні дії місцевої влади дуже сильно розбігаються.
«Це наслідок поганого планування мереж. По великому рахунку, міста мають в цьому теж свою роль. Також є питання спроможності міст адекватно навіть написати технічне завдання для проєктування схем теплопостачання, муніципальних енергетичних планів і інтерпретувати дані. Я був присутній на представленні у містах цих схем теплопостачання, котрі розробляли залучені консультанти. Працівники міської ради неспроможні прочитати, що там написано просто, в цьому документі. Відповідно інтерпретувати вони це не можуть. Відповідно і немає можливості приймати адекватні рішення», – додає Святослав Павлюк.
«Ми обговорюємо зараз і з мерами, і з Урядом таку ініціативу, щоб передати повністю визначення і встановлення тарифу на міський рівень, на рівень міської влади. Але разом з правом встановлювати тарифи передати також відповідальність за розрахунки за цей газ», – сказала Альона Осмоловська.
На скільки критичною є проблема зношеності тепломереж для безпроблемного опалювального сезону?
За словами експертів, більшість теплових мереж в Україні працюють на грані своїх можливостей та термінів експлуатації. При цьому, деякі міста, в яких теплокомуненерго або ТЕЦ є комунальними, мають можливість взяти кредити в Світовому банку, податися в НКРЕ на затвердження інвестиційної програми.
«Може, навіть настане такий момент, якщо ми найближчим часом нічого не зробимо, що кожен опалювальний сезон – це буде подвиг для кожної теплогенеруючої компанії. Тому що в теплові мережі насправді вже багато років не вкладаються кошти», – зауважив Федір Шевченко.
«Труба в землі лежить років 25-30, після чого її треба міняти. В них постійно треба вкладати гроші, їх треба підтримувати. Десятиліттями цього ніхто не робив, тому труби дійшли до межі своєї експлуатації. Їх просто треба поміняти, немає іншого способу. І так сталося, що цих грошей ми в тарифі не заклали, і іншого способу, між закласти ці гроші в тариф і зробити модернізацію цих мереж, немає. Якщо порізати мережу на шматки і перейти на індивідуальне опалення, нам прийдеться перекладати газові мережі. Тобто, немає простого рішення, дешевого рішення. Такі процеси є довгими, їх треба правильно планувати», – зазначив Святослав Павлюк.
Вартість заміни цих ділянок тепломереж дуже висока – кілометр труби з асфальтуванням буде коштувати приблизно 50 мільйонів гривень. Наприклад, маленьке місто, таке як Новояворівськ або Новий Розділ, має приблизно 30 кілометрів теплових мереж.
Чи підхід до енергоефективності став вирішальним фактором для перемоги на місцевих виборах?
Учасники дискусії визнали дуже дивним той факт, що у багатьох містах, де мери проводили активну роботу щодо запровадження енергоефективності – міських очільників не було переобрано.
«Загалом багато мерів дуже адекватних, дуже цінних, не пройшли на цих виборах. І я не можу зрозуміти, а що ж ці громади хочуть, чесно кажучи, чому вони їх не перевибрали. Можливо, це в когось був третій, у когось четвертий термін, але вони були фундаментально дуже добрими мерами. Наприклад, я би згадав тут і мера Долини Володимира Гаразда. Я б згадав Жовкву, я б згадав Вознесенськ. Мери, котрі фактично витягали міста з глибокої діри, де вони були», – підкреслив Святослав Павлюк, виконавчий директор Асоціації «Енергоефективні міста України».
«Ми бачимо, що дійсно в кількох випадках професійні люди не отримали посади знову. І це для мене є показником, те, що люди, виборці не завжди оцінюють і розуміють, який великий шмат роботи було зроблено, щоб у них надійно було тепло», – додала Альона Осмоловська.
